Розгляд проблем цивільно-правового регулювання відносин, що складаються з позбавлення суб’єктивного права на житло. Формулювання поняття житла соціального призначення. Встановлення змісту права на житло. Підстави позбавлення права приватної власності.
Аннотация к работе
Харківський національний університет внутрішніх справ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукДисертація присвячена актуальним проблемам цивільно-правового регулювання відносин, що складаються з приводу позбавлення субєктивного права на житло. На основі аналізу чинного законодавства, судової практиці та результатів попередніх досліджень сформульовані визначення понять житла у загальному розумінні і розумінні житлового права, сформульовано поняття житла соціального призначення, встановлено зміст права на житло (у широкому і вузькому розумінні) і недоторканності житла. Дисертація містить рекомендації та пропозиції, що стосуються законодавчого врегулювання цивільних правовідносин навколо позбавлення субєктивного права на житло, зокрема, щодо введення обовязкового страхування житла, правил проведення капітального ремонту житла, правил виселення, відмови від конфіскації житла. цивільний правовий житло Гражданскоправовыми способами обеспечения неприкосносвенности жилья являються: выселение лица, которое незаконно заняло жилье; возмещение убытков и морального ущерба, за разрушение и незаконное завладение жильем; признание недийствительным договора, направленного на незаконное завладение жильем; освобождение от обязанности уплаты квартирной платы за время невозможности использования жилья; прекращение деятельности, которая создает угрозу разрушения или повреждения жилья; возмещение ущерба, который возник в ркзультате спасения жилья; возможность установления режима неразглашения сведений о личной жизни, которая сложилась в жилье. Лишение субъективного права на жилье - это широкое понятие, которое включает в себя основания принудительного прекращения права частной собственности и права пользования жильем, которые применяються в случаях и в порядке предусмотренных в законе, с наступлением последствий: выселение, замена права собственности на права пользования и (или) получение денежной компенсации.Здійснення людиною свого природного права на життя повязано з багатьма факторами, серед яких одне із чільних місць посідає наявність у неї житла. Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс - забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, обєктом яких є житло - будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Застосування примусових підстав припинення права власності на житло, оренди породжує питання забезпечення, гарантування права особи на житло. У процесі дисертаційного дослідження було використано: історичний метод, що дозволив продемонструвати послідовність розвитку наукової думки, законодавства у хронологічної послідовності (з ХІХ ст. по ХХІ ст.) для виявлення закономірностей формування загальних засад позбавлення субєктивного права на житло; метод порівняльного правознавства дозволив виявити схожі та відмінні підходи в розвязанні проблем застосування підстав позбавлення субєктивного права на житло в Україні та в інших країнах; формально-юридичний метод застосовано з метою виявлення прогалин у законодавстві України щодо регулювання підстав позбавлення субєктивного права на житло і для розробки пропозицій, спрямованих на його вдосконалення; статистичний метод було застосовано для отримання первинної інформації про сучасний стан поставленої проблематики; системно-структурний метод використовувався при визначені правової природи підстав позбавлення субєктивного права на житло. Вперше згруповано цивільно-правові засоби забезпечення недоторканності житла якими є: виселення особи, що незаконно зайняла житло; відшкодування збитків та моральної шкоди, за руйнування та незаконно заволодіння житлом; визнання недійсним договору, спрямованого на незаконне заволодіння житлом; звільнення від обовязку сплати квартирної плати за час неможливості користування житлом; припинення діяльності, яка створює загрозу руйнування чи пошкодження житла; відшкодування шкоди, що виникла у звязку з рятуванням житла (сприяння порятунку); можливість встановлення режиму нерозголошення відомостей особистого життя, яке склалось у житлі.Доведено, що житло - це матеріальне благо, яке має економічний зміст, певну вартість (ринкову, балансову, залишкову) і забезпечує місце проживання для людини, а також є засобом забезпечення немайнових благ особи, таких як життя, особиста недоторканність, охорона здоровя тощо. "Зміст субєктивного права на житло" аналізуються нові конституції держав Європи і Азії та зміни поглядів науковців на зміст права на житло. Право на недоторканність житла має особливе значення для кожної особи, оскільки дотримання цього права є певною гарантією інших прав людини - права на життя, на особисту недоторканність, на володіння, користування і розпорядження своєю власністю тощо. Недоторканність житла гарантує людині, з одного боку, недоторканність його житла (захист від незаконного вторгнення), з іншого - житло не може бути вилучено державою, крім випадків, прямо передбачених у законі.