Види повторності злочинів. Повторність злочинів, яка пов"язана із засудженням (рецидив). Значення повторності злочинів для їх кваліфікації та призначення покарання. Єдиний злочинний намір, який об"єднує злочинні діяння при вчиненні продовжуваного злочину.
Аннотация к работе
Ставлення суспільства до особи, яка вчинила кілька злочинів, як до такої, що представляє більшу небезпеку, ніж ті, хто вчинив злочин один раз, настільки, природно, що воно було закріплене і вже зустрічається в древніх правових памятках багатьох народів, стоять на різних щаблях свого розвитку. Багаторазова злочинна діяльність одного і того ж особи негативно впливає на хитливих у моральному відношенні громадян, особливо на молодь, породжуючи ілюзії про можливість жити за рахунок суспільства, скоювати злочини безкарно. Судово-слідчим органам нерідко доводиться зіштовхуватися з такими фактами, коли в поведінці винного виявляються ознаки двох і більш злочинних діянь. Це обумовлюється тим, що діяльність правоохоронних органів, спрямована на скорочення злочинності, неможлива без постійної боротьби з випадками здійснення тими самими особами безлічі злочинів, без ліквідації причин і умов, що сприяють повторенню злочинів. В області теоретичної розробки проблеми множинності злочинів кримінально-правова наука зробила великий крок уперед уже починаючи з 60-х років, коли зявилися роботи таких відомих учених як Кафаров Т.М., Кудрявцев В.Н., Малков В.П., Яковлев А.М. та інші.Відповідно до статті 32 Кримінального кодексу України повторністю злочинів визначається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу України. Повторність, сукупність та рецидив злочинів, про які йдеться у статтях 32-34, є різновидами множинності злочинів, під якою розуміється вчинення однією особою двох або більше злочинів. За загальним правилом (викладеним у частині 1 статті 32) повторністю визнаються лише ті злочини, які передбачені однією статтею, а для тих випадків, коли в одній статті КК вміщено кілька різних складів злочинів (наприклад, статті 143, 223, 228),-однією частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу. Згідно з частиною 2 статті 32 не є повторністю продовжуваний злочин - злочин, що складається із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які є реалізацією єдиного злочинного наміру винної особи. Якщо всі вчинені у цих випадках злочини є тотожними і передбачаються однією" й тією самою статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, то окрема кваліфікація кожного з них не потрібна, проте факт вчинення злочину повторно може бути враховано як обтяжуючу покарання обставину (пункт 1 частини 1 статті 67).Фактична повторність злочинів (стаття 32 Кримінального кодексу України) - вчинення особою в різний час двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу, а також вчинення двох чи більше злочинів, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині Кримінального кодексу. Саме в частині 1 статті 32 КК говориться про повторність тотожних злочинів, тобто передбачених тією ж статтею або частиною статті Кримінального кодексу, а в частині 3 статті 32 Кримінального кодексу - про повторність однорідних злочинів, передбачених у різних статтях Особливої частини Кримінального кодексу. Так, щодо справ про вбивство було пояснено, що, якщо винний у різний час вчинив два замахи на вбивство при кваліфікуючних ознаках і за перше з них особа не була засуджена, вчинене загально має кваліфікуватися за частиною 1 статті 15 та пункту 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу та іншим її пунктам, якщо наявні інші, крім повторності, кваліфікуючі ознаки. У справах про зґвалтування практика правильно вважає, що зґвалтування, вчинене особою, що раніше вчинила такий же злочин, підлягає кваліфікації за ознакою повторності за частиною 2 статті 152 Кримінального кодексу та додаткової кваліфікації першого злочину за першою частиною цієї статті не потребує. Ці правила зводяться до того, що в разі, якщо один зі злочинів є закінчений, а інший - замах (або навпаки), вчинене потребує кваліфікації кожного злочину окремо, за відповідною частиною застосовуваної однієї і тієї ж статті Кримінального кодексу.В кримінальному праві прийнято виділяти такі значення повторності злочинів: 1) загальне - повторність виступає як обставина, що обтяжує покарання (пункт 1 частина 1 статті 67 Кримінального кодексу). Таке значення повторність має тоді, коли вона не виступає як ознака складу злочину; Така повторність за чинним законодавством відіграє значення кваліфікуючої ознаки складу злочину, її утворює вчинення двох чи більше тотожних (тобто, передбачених однією і тією ж статтею Особливої частини КК) злочинів, а у ряді випадків і однорідних злочинів. Якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини Кримінального кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 Кримінального кодексу як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
План
План
Вступ
1. Поняття та види повторності злочинів
2. Види фактичної повторності
3. Повторність злочинів, яка повязана із засудженням (рецидив)
4. Значення повторності злочинів для кваліфікації злочинів та призначення покарання