Основні методи включення нових об"єктів у контекстуальні моделі реконструкції науки. Фактори, які визначають складність філософського осмислення феномену повсякденності. Модель опосередкованого включення повсякденності у контекст реконструкції науки.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Добронравова Ірина Серафимівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри філософії та методології науки. Захист відбудеться "28" лютого" 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, за адресою: 252017, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул.Розвиток усієї сучасної філософії науки, незалежно від її конкретної форми, проходив під гаслом розширення контексту реконструкції науки. В предметне поле реконструкції науки були поступово включені історичний та соціально-культурний контексти, останні роки все більше авторів розглядають науку у контексті "світу людини". Чимало представників зарубіжної і вітчизняної філософії та методології науки, стикаючись з проблемою обмеженості умов реконструкції наукового знання, не тільки відзначали можливість включення елементів повсякденності в контекст реконструкції, але й здійснювали її: марксизм доповнює картину розвитку науки розглядом соціальних умов її буття; Т. При цьому питання про причини невключення повсякденності у контекст реконструкції науки і про принципову можливість вирішення даної проблеми залишаються відкритими. Позаконцептуальний аналіз проблеми включення повсякденності у контекст реконструкції науки потребує метаметодологічного підходу, який дозволяє вийти в нову площину розгляду як добре відомих, так і тільки що сформованих моделей науки, яка розвивається.Це можливо втілити, наприклад, шляхом створення нейтрального, тобто такого, який не претендує на роль пояснювальної моделі, теоретичного конструкту, який повинен виконувати функцію організації (формування) предметного поля дослідження відповідно до поставленої мети. Змістовний аналіз предметного поля необхідно містить у собі постійний рефлексивний контроль за "конструюванням реальності", який утримує в собі два моменти: урахування настанов формування конкретного конструкту (в тому числі і таких, які виходять на рівень підстав буття субєкта, що пізнає,) і аналіз трансформації обєкта дослідження під впливом конструкту. На підставі аналізу історії філософії науки, як історії розширення контексту, було виявлено, що процес розширення контексту реалізувався двома основними шляхами: 1) "методом зведення" - контекст розглядається як умова існування науки і реалізації певної форми пізнання. У цьому випадку контекст організується відповідно до теоретико-методологічних настанов конкретної концепції, відповідає типу "розуміння науки"; 2) "методом виведення" - наукове пізнання і наука взагалі розуміються як результат контексту, при цьому втрачається значимість внутрішніх закономірностей розвитку і функціонування науки. У першому випадку, включення соціокультурних умов буття науки в контекст її реконструкції інтуїтивно дозволяється їхньою домірністю, тому що сумірність досягається шляхом інтерпретації нових обєктів предметно-методологічними настановами конкретної концепції - несумірні елементи автоматично залишаються за межами системи, як і елементи повсякденності також.Авторитет и событийный аспект истории научного познания. // Тезисы 12 Всесоюзного теоретического семинара "Мировоззрение и научное познание", Дрогобич, 1990. Цінності освіти і студентське середовище. Повсякденність науки у предметному полі філософії науки // Наукове видання "Філософські читання памяті Павла Копніна", К., 1997.
План
Основний зміст роботи висвітлено у таких публікаціях автора
Вывод
Методологічним результатом дисертаційного дослідження є створення методологічної моделі філософського аналізу гетероморфних обєктів, що реалізована стосовно різноманіття сучасних теорій та концепцій філософії науки. Ця модель має такі вимоги: 1. Необхідно наповнити термін "плюралізм" конкретним методологічним змістом. Це можливо втілити, наприклад, шляхом створення нейтрального, тобто такого, який не претендує на роль пояснювальної моделі, теоретичного конструкту, який повинен виконувати функцію організації (формування) предметного поля дослідження відповідно до поставленої мети. Значення понять слід уточнювати стосовно виявленої (сформованої) структури предметного поля (площинам розгляду) та (або) конвенціонально задавати відповідно до ситуацій переходу з одного рівня організації на інший.
2. Змістовний аналіз предметного поля необхідно містить у собі постійний рефлексивний контроль за "конструюванням реальності", який утримує в собі два моменти: урахування настанов формування конкретного конструкту (в тому числі і таких, які виходять на рівень підстав буття субєкта, що пізнає,) і аналіз трансформації обєкта дослідження під впливом конструкту.
3. Основним критерієм обгрунтованості використання конкретного теоретичного конструкту і, відповідно, підставою для його корекції, є можливість симетричного обертання сформованого предметного поля (простору дослідження) і системи координат, яка його організує.
4. Найбільш загальною методологічною вимогою до побудови моделей гетероморфних обєктів, зокрема тих, які включають у себе недомірні елементи, є безупинне рефлексивне утримання точки відліку і меж застосовності встановленої шкали сумірності. Цілісний опис такого обєкту можна здійснити через систему реконструкцій, яка повинна містити у собі правила переходу від однієї реконструкції до іншої.
Своєрідністю підходу є те, що він фактично знімає протиставлення "контекст відкриття - контекст обгрунтування", дозволяючи враховувати вплив субєкта, що пізнає, як відмінну від обєкта сутність. Метод викладення тут не може істотно відрізнятися від методу дослідження і послідовності його здійснення, тому що отримані результати швидше за все будуть носити процесуальний характер (наприклад, як урахування моделі переходу від одного рівня організації предметного поля до іншого) і тому будуть попиратись формальній репрезентації.
До теоретичних результатів дисертаційного дослідження відносяться такі положення.
1. На підставі аналізу історії філософії науки, як історії розширення контексту, було виявлено, що процес розширення контексту реалізувався двома основними шляхами: 1) "методом зведення" - контекст розглядається як умова існування науки і реалізації певної форми пізнання. У цьому випадку контекст організується відповідно до теоретико-методологічних настанов конкретної концепції, відповідає типу "розуміння науки"; 2) "методом виведення" - наукове пізнання і наука взагалі розуміються як результат контексту, при цьому втрачається значимість внутрішніх закономірностей розвитку і функціонування науки. У першому випадку, включення соціокультурних умов буття науки в контекст її реконструкції інтуїтивно дозволяється їхньою домірністю, тому що сумірність досягається шляхом інтерпретації нових обєктів предметно-методологічними настановами конкретної концепції - несумірні елементи автоматично залишаються за межами системи, як і елементи повсякденності також. В другому випадку, спроба прямого виведення науки з повсякденності призводить до появи тільки феноменологічної соціології знання. Тобто, процес опису взаємодії світу науки і світу повсякденності без системи опосередкування фактично неможливий.
2. Включенню повсякденності у контекст реконструкції науки перешкоджає не тільки недомірність світу науки і світу повсякденності. Сама по собі повсякденність є складним для філософського осмислення обєктом, багато характеристик якого реалізуються тільки процесуально. Проблематичність побудови адекватної моделі самої повсякденності (та, відповідно, моделі включення повсякденності у контекст реконструкції) повязана з тим, що недомірність світу повсякденності і світів культури закріплена на рівні онтології свідомості.
3. У той же час, аналіз сучасних реалій науки і повсякденності дозволяє зробити висновок про те, що непереборної межі між світами не існує. Є ряд процесів, які характерні і для науки, і для повсякденності. Є ряд феноменів, які реалізуються, пронизуючи всі сфери реальності. Є можливість співвіднесення повсякденної свідомості і самосвідомості наукового співтовариства. Отже, існують підстави для подолання основних причин, які визначають складність включення повсякденності у теоретичні побудови, і вони багато в чому повязані зі спрямованістю та динамікою змін у сучасному світі.
4. Проте можливості, які відкрилися, не дозволяють розраховувати на здійснення глобальної реконструкції науки у контексті повсякденності. Існує тільки можливість створення ряду локальних реконструкцій, тому що вимоги до моделей дуже високі. При цьому необхідно реалізувати хоча б один із наступних підходів: а) модель будується на рівні розгляду сумірних фрагментів світу науки і світу повсякденності, б) створюється система опосередкувань, яка дозволить розглядати недомірні елементи в єдиній системі координат. Розгляд автором конкретних моделей науки, яка розвивається, на підставі рефлексивного включення повсякденності у контекст реконструкції: мікроіновації у науковому пізнанні, особистісні реконструкції, моделі із симетрією "простору дослідження" та "системи координат, його організуючої" й ін. - дозволило зробити ряд загальнофілософських висновків: 1. Загальні настанови проведеного дослідження і запропонованої моделі реконструкції в цілому відповідають методології постнекласичної науки, тому що з самого початку припускають врахування смисложиттєвих орієнтацій субєкта, який пізнає.
2. Досвід роботи з недомірними обєктами, до яких можна віднести не тільки повсякденність і науку, але й різноманітні концепції філософії науки, говорить про те, що на порядку денному сучасної філософії пізнання стоїть питання про нове визначення плюралізму . В даний час плюралізм являється принципом "ідеології науки" він на основі вимоги толерантності регулює відношення між конкуруючими напрямками. Дослідження гетероморфних обєктів потребує перетворення плюралізму в методологічний засіб побудови цілісної реконструкції на підставі множинності різнопорядкових моделей .
3. Предметне поле сучасної філософії науки зазнає істотних змін, які повязані з впливом як зовнішніх, так й внутрішніх факторів: зміни у науці та поява нової хвилі природознавців і, як результат, нові методологічні проблеми, які вимагають філософського рішення; зусилля соціологів, істориків і психологів науки, вимушених добудовувати теоретичний опис своїх теорій до філософського обгрунтування його принципів; перетворення філософії науки в самостійну галузь філософського пізнання. Як наслідок цих процесів, знову виникає проблема демаркації - вже як уточнення меж предметності філософії науки.
Аналіз результатів дослідження дозволяє зробити висновок про те, що в сучасних умовах використання обєктно-предметного підходу до утримання цілісності конкретної області філософського знання виявляється недостатнім. Застосування методології, яка будується на основі попереднього завдання точки відліку і системи координат, що дозволяють утримати сумірність досліджуваних (реконструйованих) обєктів, надає право включати в предметне поле дослідження елементи з будь-якої суміжної області, якщо існує можливість їхнього адекватного опису в межах даної системи виміру. Це дозволяє додати філософському дослідженню характер міждисциплинарності за метою та завданням.