Аналіз становища шкільництва у 1941-1943 рр. Визначення місця школи у повсякденному житті дитини воєнної доби. Причини виникнення комбінованих класів, навчальний план для 5-7 класів народних шкіл та заробітна плата вчителів. Схема навчального процесу.
Аннотация к работе
Повсякденні практики у сфері шкільництва на окупованих територіях Північного Приазовя (1941-1943 рр.)Школа постає невідємною складовою повсякденного життя кожної дитини, адже вони мають змогу здобувати нові знання, які можуть стати необхідними в їхньому подальшому житті. Кох був переконаний, що освіту населення України треба звести до мінімуму, адже воно, будучи расово нижчим від німців і зазнавши непоправного впливу більшовизму, все одно приречене на зникнення через кілька десятиліть. Тобто, головною метою відкриття шкіл, як і інших культурно-освітніх закладів, було залучення українського населення до добровільного співробітництва з окупантами. Наслідком цього стало створення при обласних і районних управах відділів інспектури освіти, до обовязків якої входило залучення на навчання у загальній школі всіх дітей, організація навчальних закладів, підбір кандидатів на педагогічну роботу та подання їх на затвердження до районного відділу освіти, здійснення повсякденного нагляду та контролю, розробка методичних вказівок навчальним закладам, організація дитячих садків, притулків, дитячих будинків, організація й укомплектування штатів районних бібліотек, музеїв; організація та нагляд за роботою їдалень для дітей-інвалідів [7, 200]. Згідно з ним, було дозволено проводити заняття лише у початковій школі, яка складала 1-4 клас а також в усіх технічних, сільськогосподарських і лісових професійних школах, на курсах професійного навчання жінок з домашнього господарства, крою та шиття, медицини та гігієни.Відповідно до неї, у школах мали відбутись: 1) доповіді про життя і творчість поета; 2) інсценування творів Т. Працівники й учні також могли залучатися до роботи на «благо фронту». Нормою для школи була наявність 1-3 столів, біля 10 стільців, дошки, шафи, рахівниці, декількох чорнильниць, знарядь для прибирання класу [21, 51]. Мелітополь вказував на такі хиби тогочасних шкіл: недостатня продуманість робочих планів, не звірення знань учнів за попередні класи, особливо з мови й арифметики; недостатня кількість і різноманітність вправ з мови; класоводи не завжди використовували ті наочні приклади, які має школа; учні часто не мали окремих зошитів; недостатня вимогливість до знань учнів; недостатні або цілковита відсутність класоводів, завідуючих шкіл; мало додаткових занять; незадовільна дисципліна; деякі класоводи самі порушують дисципліну, спізнюючись на уроки [13, 96]. Однак небажання батьків посилати дітей до школи, відсутність мотивації серед вчителів, недостатня матеріальна забезпеченість шкіл, зміни у шкільній програмі призводили до зниження якості шкільної освіти у регіоні.