Шляхи підвищення ступеня професійної підготовки працівників міліції. Поняття екстремальної ситуації. Тактичні дії працівників міліції та типові недоліки, допущені при виникненні екстремальних умов. Психологічна підготовка до дій в екстремальних умовах.
Аннотация к работе
Вступ Україна як незалежна, суверенна держава прикладає зусилля для розбудови правового, демократичного суспільства, створення ринкової економіки і входження до європейської та світової спільноти. Значне зростання кількості техногенних катастроф, надзвичайних ситуацій природного характеру, соціально-політичних подій (проведення масових заходів, вчинення групових порушень громадського порядку та масових безладів), військових негараздів та проявів тероризму викликає необхідність посилення протидії загибелі, травматизму, професійним захворюванням в підрозділах системи МВС України, пов’язаних з виконанням службових обов’язків, кількісні показники яких помітно зростають. Системний підхід до вирішення питання щодо вдосконалення системи професійної підготовки працівників міліції передбачає комплексне вивчення усіх видів професійної підготовки на різних етапах і в різних ситуаціях. Організаційні засади діяльності, в першу чергу, залежать від нормативних актів, якими встановлюється порядок та правила службової діяльності, і які забезпечують внутрішньо-організаційну діяльність. 1. Системний підхід по вдосконаленню методів професійної підготовки в діяльності міліції дає можливість створити ефективну систему, яка відповідає загальнодержавним вимогам до діяльності органів внутрішніх справ, а у підсумку надає найбільш суттєву віддачу - кваліфікованого, послідовно діючого, з аналітичним складом розуму фахівця-правоохоронця. Ю.С. Шойгу визначає екстремальну ситуацію як таку, що раптово виникає і загрожує або суб’єктивно сприймається людиною як загрозлива для життя, здоров’я, благополуччя або особистісної цілісності. О.В. Тімченко [4] виділяє такі загальні види екстремальних ситуацій у службовій діяльності працівників ОВС: 1) безпосередня протидія злочину, контакт з особою, що підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення; 2) протидія груповим протиправним проявам, масовим порушенням громадського порядку; 3) безпосереднє спілкування з громадянами в ході здійснення слідчооперативних заходів, охорони громадського порядку; 4) тривалі та інтенсивні фізичні і психічні навантаження; 5) ситуації, що виникають унаслідок надзвичайних подій природного та техногенного характеру.