Прояви поведінки особистості з підвищеною тривожністю. Особливості конфліктних емоційних станів людини. Основні підходи у дослідженні проявів фрустрації особистості. Емпіричне дослідження фруструючих станів сучасної людини та аналіз його результатів.
Аннотация к работе
Тисячоліттями пристосування людини до реальності відбувалося природно, й усе в її житті було відносно ясним. Зараз людину ранить не ікло хижака і не спис ворога, а слово, думка, емоції. Стреси накрили людину з головою, враховуючи сучасну нестабільну ситуацію в нашій країні. Психічні перевантаження в повсякденній реальності і стрес накладається на людину, її стан, не даючи часу на відновлення. Перебуваючи у стані стресу людина або знаходить рівновагу в ситуації, що склалася, і стрес не дає ніяких наслідків, або не адаптується до неї.Відтак розрізняють ситуаційну тривожність та особистісну тривожність як рису особистості, повязану з генетично детермінованими властивостями людини, що обумовлюють постійно підвищений рівень емоційного збудження, тривоги [3]. Люди з тривожністю, як рисою характеру, частіше потрапляють в критичні ситуації (Л. Високий рівень особистісної тривожності може спричиняти розвиток неврозів (З. Тривога - емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки та проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. Невротизація формується на основі таких особистісних факторів-передумов: емоційного (коли особистість схильна до тривожності), мотиваційного (особистість має егоцентричну спрямованість), адаптаційного (особистість характеризується незадовільною пристосованістю до змін у професійному та особистому житті) [11].Почуття - це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції: радість, любов, гордість або сум, гнів, сором. В залежності від впливу на активність діяльності людини емоції та почуття підрозділяються на стенічні - ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності, та астенічні - ті, що пригнічують людину, зменшують її активність, демобілізують [10]. Охоплюючи всі різновиди переживань людини, - від глибоко травмуючих страждань або високих форм радості та соціального відчуття життя, емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції. Афект - це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки. Павлов, аналізуючи афективний стан, зазначав, що людина у стані афекту, який перевищує гальмівну функцію кори головного мозку, говорить і робить те, чого вона ніколи не зробить у спокійному стані і про що шкодує, коли минає афект.Фрустрація (з латинського - «обман, невдача, марне сподівання») - стан пригніченості, тривоги, який виникає у людини в результаті неможливості виконання або досягнення мети [22]. Фрустрації, які повторюються дуже часто, призводять до формування негативних рис характеру: агресивності, підвищеної схвильованості, дратівливості тощо». Рівень фрустрації залежить від сили, інтенсивності фрустратора, функціонального стану людини, яка потрапила у фруструючу ситуацію, від стійких форм емоційного реагування людини на життєві труднощі. Агресія виникає як реакція субєкта на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, зненависті. Умовно можна виділити низку різновидів поведінки з точки зору агресивності: - антиагресивність (негативне відношення до різноманітних агресивних проявів людини);У другій частині нашого дослідження ми поставили за мету емпірично дослідити прояви поведінки особистості у фруструючих ситуаціях. Зображені на малюнках ситуації досить щоденні і можуть бути розділені на три групи: а) екстрапунітивні (зовнішньо звинувачувальні) - агресивне звинувачення в ситуації що склалася зовнішні перепони та інших людей, інколи ситуація вирішення потребує від іншої особистості; в) потребнісно-наполегливі (е, і, м) - постійна потреба знайти конструктивне рішення конфліктної ситуації у формі або вимагання допомоги від інших людей, або прийняття на себе відповідальності вирішити ситуацію, або упевненість в тому, що час та хід подій приведуть до її вирішення. Крім кількісних та якісних оцінок напряму особистості та типу реакції в фруструючих ситуаціях на основі стандартних відповідей розраховується «Показник групової комфортності», котрий дозволяє судити про ступінь соціальної адаптації індивідуума [3]. Захист організму в фруструючих ситуаціях здійснюється на трьох рівнях: клітинному (дія антитіл); автономному - захист організму в цілому від фізичних «агресій» (в психологічному плані станом страху, а в фізіологічному - змінами, котрі відбуваються в організмі при стресі); кортикальному, психологічному рівні, на котрому відбуваються виділення відповідних типів та напрямків реакції особистості.Такий тип реагування відображає внутрішнє напруження (переживання) досліджуваних при виникненні стресових та фруструючих ситуаціях.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Компоненти та особливості прояву поведінки особистості у фруструючих ситуаціях
1.1 Прояви поведінки особистості з підвищеною тривожністю
1.2 Особливості конфліктних емоційних станів людини
1.3 Основні підходи у дослідженні проявів фрустрації особистості
Розділ 2. Емпіричне дослідження фруструючих станів сучасної людини