Повітряний десант і аеромобільні війська - Учебное пособие

Анотація Посібник призначений для випускників Національної академії оборони України оперативно - тактичного рівня за спеціалізацією «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)», офіцерів аеромобільних та повітрянодесантних військ та містить рекомендації, вказівки та необхідні нормативно-довідкові матеріали з організації та ведення дій підрозділів аеромобільних та повітрянодесантних військ, повітрянодесантної підготовки, необхідних для виконання функціональних обов’язків на посадах згідно за Кваліфікаційною характеристикою. В посібнику узагальнені вимоги керівних і нормативних документів Міністерства оборони України, які ураховують структурні зміни військ, що відбуваються за умовами реформування ЗС України; сучасні погляди на дії підрозділів аеромобільних та повітрянодесантних військ у бою та операції, досвід дій аеромобільних та повітрянодесантних військ в операціях ОСШР, а також досвід дій аеромобільних військ в локальних війнах та збройних конфліктах, у миротворчих та антитерористичних операціях. Посібник розробив авторський колектив кафедри аеромобільних військ у складі: полковника Лісового С.Г., кандидата воєнних наук, полковника Мардара О.М., полковника Бессараба В.В., полковника Наумова В.І. та підполковника Ємця О.А. Під загальною редакцією доктора технічних наук, професора генерал-полковника Толубка В.Б. Вступ Аналіз засад і складових Воєнної доктрини України та положень Стратегічного оборонного бюлетеня показує, що до характерних рис сучасної збройної боротьби відноситься: поширення застосування новітніх систем озброєння та військової техніки, високоточної зброї, засобів повітряного нападу, розвідки та РЕБ, новітніх інформаційних технологій; ураження військ (сил), обєктів тилу, економіки, комунікацій на всій території протидіючих сторін; високоманеврові (мобільні) дії військ (сил) на розрізнених напрямах з широким застосуванням сил швидкого реагування, аеромобільних та повітрянодесантних військ, десантів та військ спеціального призначення. За поглядами воєнних фахівців таких розвинутих у воєнно-технічному відношенні країн як США, ФРН, Франція та Великобританія, мобільні дії являються обовязковим компонентом сучасної операції, бойових дій та бою, а здатність їх вести - ознакою високого рівня технічного розвитку і доказом професійної майстерності органів управління та військ. З появою механічних засобів пересування (паровозів, пароплавів, автомобілів, літаків тощо) технічною основою оперативної мобільності стають різні види транспорту. Їх основу складали самі мобільні формування того часу - кавалерійські та танкові. Для швидкого переносу зусиль у глибину оборони противника та для допомоги військам, які наступають з фронту широке застосування отримали повітряні десанти. З появою ранцевого парашута Г.Є Котельникова, з’явилась реальна можливість доставки у короткі терміни парашутним способом в тил противника військових формувань для виконання бойових завдань, літаками без їх посадки на аеродроми. У подальшому повітряні десанти у кількості від декількох сотень до декількох тисяч десантників зі зброєю, спорядженням та бойовою технікою висаджувались практично на всіх навчаннях і маневрах у ході яких продовжувалось удосконалення виучки особового складу повітрянодесантних частин щодо десантування парашутним, посадочним і комбінованим способами та дій у тилу противника в ході виконання бойових завдань. Використання парашута для десантування особового складу призвело до появи нового елементу оперативної побудови військ - повітряного десанту, та нової форми спільних операцій - повітрянодесантної операції. Характерними завданнями оперативно-стратегічних та оперативних повітряних десантів були: сприяння збройним силам в оволодінні окремою державою, яка займала важливе стратегічне положення на театрі воєнних дій, шляхом захоплення політичних центрів, аеродромів і портів (висадка німецького повітряного десанту на територію Норвегії у квітні 1940 року); захоплення острова, який має стратегічне значення (Крітська повітрянодесантна операція німецьких військ у травні 1941 року); сприяння сухопутним військам у підвищенні темпів наступу шляхом захоплення і утримання мостів на послідовно розташованих у глибині оборони противника водних перешкодах (Арнемська повітрянодесантна операція союзників у жовтні 1944 року), а також оволодіння укріпленими районами і дезорганізація оборони, запобігання підходу резервів противника (німецький повітряний десант під час вторгнення у Голландію та Бельгію у травні 1940 року, повітряний десант союзників у районі з центром Везель у березні 1945 року та Рейнська повітрянодесантна операція); сприяння наступаючим військам в оточенні та розгромі угруповань противника (Вяземська повітрянодесантна операція 1942 року); сприяння висадці на узбережжя морських десантів шляхом запобігання підходу резервів противника до району висадки (англо-американський повітряний десант у ході Нормандської операції 1944 року захопив переправи на річках, що протікали поблизу).