Шляхи виходу І. Чендея за межі традицій демократичної літератури. Динаміка художнього світу прозаїка на матеріалі його романів. Особливості ліричної прози та місце художнього ідеалу І. Чендея. Роль сатири та її амбівалентність на різних етапах творчості.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукМейгеш та інші - в окремих творах чи в творчості загалом - виходив за межі соцреалізму. Така поліфонічність манери письма дає підстави визначити творчість І. Актуальність теми дослідження зумовлена кількома чинниками: необхідністю нового прочитання й уважного вивчення художнього досвіду талановитих українських майстрів слова, яким довелося жити й творити в умовах тоталітарної системи; потребою адекватної оцінки художніх пошуків окремих письменників, у тому числі й І. Чендей, значно поглибив психологізм, переорієнтував концепцію особистості із зображення бунтарів на показ звичайних людей з буденними проблемами, замість типового героя запропонував яскраві особистості, образи, які тяжіють до символу. Критики не були байдужими до творчості І. Чендея.Коли справжнє життя персонажі підмінюють грою в життя, імітують творчість, прозаїк вдається до художніх прийомів і способів творення, близьких до постмодернізму. Другий розділ - «У колі традиції» - присвячений особливостям аналізу повістей, де автор притримувався традицій демократичної літератури. У підрозділі 2.1 - «Повість «Терен цвіте»: людина і земля» - проаналізовано проблему влади землі над людиною та вплив її (і землі, і влади) на людську психологію. Письменник вдається до неоднозначного зображення взаємин головного героя із землею: простежуючи радість від володіння та праці, зміцнення звязку з природою, автор загострює «стосунки» Василя з отриманою ділянкою, що зумовлює субєктивно-песимістичну картину світу в повісті. У творі автор відходить від звичної для себе деталізованої оповідної манери: її місце посідає мовлення героїв - діалоги та монологи, що робить твір новаторським.