Поняття потерпілого від злочину та відмежувати його від суміжних понять, принципи диференціації. Дослідження потерпілого як ознаки складу злочину. Пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України.
Аннотация к работе
Потерпілий від злочину в кримінальному правіДосягнення зазначених цілей ставить перед наукою кримінального права як одне з найважливіших завдань усебічне дослідження проблем учень про злочин та покарання, зокрема, потерпілого від злочину. Дослідження теорії кримінального права, положень кримінального закону та практики його застосування дають підстави для висновку, що потерпілий від злочину та обставини, повязані з ним, мають значення для встановлення соціальної сутності злочину, зясування характеру та ступеня його суспільної небезпечності, криміналізації та декриміналізації діянь, диференціації кримінальної відповідальності. Потерпілий та обставини, повязані з ним, дозволяють відмежувати один злочин від іншого; виступають ознаками складу значної частини злочинів; сприяють конкретизації інших ознак складу; враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, а також при вирішенні питань чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі, звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання. Для досягнення цієї мети були поставлені такі основні задачі: 1) визначити поняття потерпілого від злочину та відмежувати його від суміжних понять; 2) диференціювати потерпілих від злочинів на види; 3) дослідити потерпілого як ознаку складу злочину, показати її співвідношення з іншими ознаками складу; 4) визначити поняття обставин, повязаних з потерпілим, та поділити їх на види; 5) розглянути взаємозвязок цих обставин з ознаками складу злочину; 6) дослідити психічне ставлення субєкта злочину до потерпілого та обставин, повязаних з ним; 7) на підставі проведеного аналізу сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України. Для досягнення мети дослідження були використані такі методи: діалектичний - при встановленні взаємозвязку, наприклад, між поняттями «потерпілий від злочину», його родовим поняттям «жертва злочину» та видовим поняттям «потерпілий як ознака складу злочину»; логіко-догматичний - при аналізі потерпілого від злочину та обставин, повязаних з ним, як ознак складу злочину; метод системного аналізу - при розгляді ознак, які в кримінальному законі відображають обєкт злочину; соціологічний - при дослідженні потерпілого від злочину та обєкта злочину як явищ соціальної дійсності; історичний - при встановленні генезису понять «потерпілий від злочину», «жертва злочину», «обєкт злочину»; порівняльного правознавства - при порівнянні результатів вирішення питання кримінально-правового значення згоди на заподіяння шкоди в кримінальному праві України та школах кримінального права інших держав.Тому серед усіх субєктів, яким злочином заподіяна будь-яка шкода, необхідно виділити саме потерпілих у кримінально-правовому сенсі, тобто потерпілих від злочину. Отже, потерпілим від злочину визнається лише той соціальний субєкт, благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода чи створюється загроза заподіяння такої. Потерпілий від злочину - це соціальний субєкт (фізична чи юридична особа, держава, інше соціальне утворення або суспільство в цілому), благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої. Таким чином, порівняння понять «жертва злочину» та «потерпілий від злочину» приводить до висновку, що обсяг першого є ширшим за другий, адже поняттям «жертва злочину» охоплюються не лише субєкти, охоронювані кримінальним законом, блага, права чи інтереси яких були ушкоджені у разі вчинення злочину, але й інші учасники соціуму, яким посяганням була заподіяна шкода. Такі потерпілі у межах загального вчення про склад злочину охоплюються загальним поняттям «потерпілий від злочину», під яким розуміється соціальний субєкт, благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої і на якого вказано в законі при формулюванні певного виду злочину.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні проблеми потерпілого від злочину в кримінальному праві. Потерпілий від злочину - це соціальний субєкт (фізична чи юридична особа, держава, інше соціальне утворення або ж суспільство в цілому), благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза такої. Поняття «потерпілий від злочину» слід відрізняти від понять «потерпілий як субєкт кримінального процесу» та «жертва злочину». Разом з потерпілим обєкти злочинів у кримінальному законі можуть відображатися й завдяки вказівкам на певні матеріальні чи ідеальні блага, субєктивні права, юридичні обовязки, інтереси чи регулятивні норми. Потерпілий та обставини, повязані з ним, виступаючи ознакою складу злочину, інкримінуються лише у тому випадку, коли до них було певне психічне ставлення з боку субєкта злочину.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні проблеми потерпілого від злочину в кримінальному праві. Головними теоретичними та прикладними результатами роботи є такі: 1. Потерпілий від злочину - це соціальний субєкт (фізична чи юридична особа, держава, інше соціальне утворення або ж суспільство в цілому), благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза такої. Поняття «потерпілий від злочину» слід відрізняти від понять «потерпілий як субєкт кримінального процесу» та «жертва злочину».
2. Потерпілий є обовязковою ознакою складу значної частини злочинів. Його слід відмежовувати від предмета злочину. В межах загального вчення про склад злочину потерпілий є факультативною ознакою складу злочину. Він може виступати як конститутивною ознакою, так і ознакою складу злочину, що обтяжує відповідальність.
3. Потерпілий - це ознака, що характеризує обєкт злочину (основний чи додатковий). Разом з потерпілим обєкти злочинів у кримінальному законі можуть відображатися й завдяки вказівкам на певні матеріальні чи ідеальні блага, субєктивні права, юридичні обовязки, інтереси чи регулятивні норми. В структурі обєкта злочину потерпілий є одним з учасників охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, на які вчинюється посягання.
4. Обставини, повязані з потерпілим, - це ситуаційні фактори на боці потерпілого, при яких вчинюється суспільно небезпечне діяння та (чи) настають суспільно небезпечні наслідки. Залежно від обєктивного прояву обставини, повязані з потерпілим, поділяються на: поведінку потерпілого (1) та стан потерпілого (2). Залежно від того, з якою обєктивною ознакою злочину вони взаємодіють, виділяються: обставини, що взаємодіють із суспільно небезпечним діянням (1), та обставини, що сприяють розвитку причинного звязку, обумовлюючи настання суспільно небезпечних наслідків (2). Деякі з обставин, повязаних з потерпілим, виступають ознаками складів окремих злочинів. У межах загального вчення про склад злочину такі обставини є ознаками обєктивної сторони злочину і охоплюються поняттям обстановки вчинення злочину.
5. Обставини, які повязані з потерпілим та впливають на характер і типовий ступінь суспільної небезпечності посягання, недостатньо враховуються при встановленні та диференціації кримінальної відповідальності.
6. Проблему обставин, які повязані з потерпілим та впливають на розвиток причинного звязку, слід вирішувати, засновуючись на положеннях теорії еквівалентності умов (conditio sine qua non).
7. Потерпілий та обставини, повязані з ним, виступаючи ознакою складу злочину, інкримінуються лише у тому випадку, коли до них було певне психічне ставлення з боку субєкта злочину. Таке ставлення охоплюється інтелектуальним елементом вини й може мати вигляд: усвідомлення зазначених ознак (1); усвідомлення можливості їх наявності (2); неусвідомлення, при тому, однак, що винний повинен був і міг їх усвідомлювати (3).
8. Розділ VIII Загальної частини КК доцільно доповнити статтею, в якій регулювалось би питання згоди на заподіяння шкоди як обставини, що виключає злочинність діяння. Цю статтю можна викласти, наприклад, у такій редакції: Стаття 41-1. Заподіяння шкоди за згодою
1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним благам, правам чи інтересам, якщо воно вчинено з належної згоди їх володільця.
2. Згода не визнається належною, якщо вона дана недобровільно, неповнолітньою чи психічно хворою особою або повязана з заподіянням смерті чи тяжких тілесних ушкоджень, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
9. У пунктах 17, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. №4 слово «допускав» замінити на словосполучення «усвідомлював можливість».
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи» від 7 лютого 2003 р. №2 замінити на вказане вище словосполучення слово «припускав».
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. №4 слова «міг і повинен був усвідомлювати» замінити словом «усвідомлював».
Список литературы
1. Сенаторов М.В. Поняття потерпілого від злочину в кримінальному праві // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - №1 (32). - С. 202-210.
2. Сенаторов М.В. Обєкт злочину та його відображення в законі про кримінальну відповідальність // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. - Вип. 7. - Х.: Право, 2003. - С. 133-145.
3. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину: значення для кваліфікації злочину та призначення покарання // Право України. - 2004. - №3. - С. 110-113.
4. Сенаторов Н.В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением виновного с потерпевшим (ст. 46 УК Украины) // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивченння. Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К.-Х.: ЮРІНКОМІНТЕР, 2002. - С. 80-82.
5. Сенаторов Н.В. Потерпевший в системе елементов состава преступления // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. Материалы ІІ международной научно-практической конференции, состоявшейся на юридическом факультете МГУ им. М.В. Ломоносова 30-31 мая 2002 г. - М.: ЛЕКСЭСТ, 2003. - С. 234-237.
6. Сенаторов Н.В. К вопросу о соотношении понятий «потерпевший от преступления» и «потерпевший как субъект уголовного процесса» // Вісник ЛАВС імені 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск. У 2 ч. - Луганск: РВВ ЛАВС, 2002. - Ч. 2. - С. 56-59.
7. Сенаторов М.В. Потерпілі від злочинів проти громадської безпеки // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матер. міжнар. наук.-практ. семінару [Харків] 1-2 жовт. 2002 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. - С. 84-85.
8. Сенаторов М.В. Питання віктимологічної характеристики та попередження злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. - Вип. 8. - Х.: Право, 2004. - С. 116-118.
9. Сенаторов М.В. Проблеми урахування обставин, повязаних із потерпілим, при кваліфікації злочинів проти життя та здоровя особи // Кримінально-правова охорона життя та здоровя особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К.-Х.: ЮРІНКОМІНТЕР, 2004. - С. 87-89.