Пострадянський псевдодемократичний транзит - Статья

бесплатно 0
4.5 82
Розгляд відомих концепцій демократичного транзиту, поміщених у загальний контекст "хвиль демократизації" на пострадянському просторі. Співставлення транзитних реалій пострадянського простору та країн Центрально та Східної Європи і Латинської Америки.


Аннотация к работе
Харківський національний університет ім.Про «кінець парадигми транзиту» вчені почали говорити ще аналізуючи демократизацію комуністичних режимів Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), апелюючи до неможливості включення країн Латинської Америки, Південної Європи та ЦСЄ до єдиного масиву «третьої хвилі». Історія Латинської Америки та країн Південної Європи у більшій мірі являє собою чергування демократичних та авторитарних режимів при наявності функціонуючого інституту громадянського суспільства, ринкової економіки та дієздатної держави. Інституційні особливості пострадянських країн, на відміну від Латинської Америки та Південної Європи на момент трансформації, полягають у наступному: 1) у країнах Латинської Америки та Південної Європи перехід до ринкової економіки передував демократизації, у той час як в пострадянських країнах процеси маркетизації розпочалися після демократизації; 2) Латинська Америка та Південна Європа мала досить розвинену та розгалужену мережу громадських організацій, а країни радянського табору практично не мали подібного досвіду; 3) для першої групи країн характерна наявність консолідованої національної держави перед початком демократизації, а країни пост-СРСР були змушені розпочати процеси державного будівництва одночасно з демократизацією; 4) перехід до демократії в Латинській Америці та Південній Європі відбувався до початку індустріалізації, у той час як в СРСР процеси демократизації відбулися через 60 років після індустріалізації; 5) демократизація в Латинській Америці та Південній Європі відбувалася в період стабільної міжнародної системи, а на пострадянському просторі цей процес мав місце в умовах переформатування міжнародної системи в звязку з розпадом однієї з найвпливовіших країн світу. демократичний транзит пострадянський демократизація Подвійний перехід був реалізований у країнах Латинської Америки, Південної Європи, а також Польщі, Угорщині та Чеській республіці. У рамках цього переходу транзит мав дві складові: демократизацію та маркетизацію, до того ж більше уваги приділялося саме демократизації.

Список литературы
1. Bunce V. Comparing East and South // Journal of Democracy. 1995. Vol.6. No.3. P. 87-100.

2. Kuzio T. Transition in Post-Communist States: Triple or Quadruple? // Politics. 2001. Vol.21. No.3. P. 168-177.

3. Linz J. and A. Stepan. Toward Consolidated Democracies // Journal of Democracy. 1996. Vol.7. No.2. P. 14-33.

4. Merkel W. The Consolidation of Post-Autocratic Democracies: A Multi-Level Model // Democratization. 1998. Vol.5 (3). P. 33-67.

5. Гельман В. Постсоветские политические трансформации: наброски к теории // Общественные науки и современность. 2001. №1. С. 55-69.

6. Schmitter P., Karl T. What Democracy Is... and Is Not // Journal of Democracy. 1991. №2 (3).

7. Kitschelt, Herbert, 1986, «Political Opportunity Structure and Political Protest: Anti-Nuclear Movements in Four Democracies» // British Journal of Political Science. Vol.16. N.1. P. 57-87.

8. Гельман В. Из огня да в полымя? Динамика изменений постсоветских режимов в сравнительной перспективе / В. Гельман // Ойкумена. 2006. Вып.4. С. 119-150.

9. Rutland, Peter, 1993, The Politics of Economic Stagnation in the Soviet Union: The Role of Local Party Organs in Economic Management. Cambridge: Cambridge University Press.

10. Фисун А. А. Постсоветские политические режимы: неопатримониальная интерпретация // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Харьков: Константа, 2004. Вып.2. С. 130-140.

11. Weber M. Economy ad Society. An Outline of Interpretive Society. Ed. By G. Roth and C. Wittich. Berkeley: University of California Press, 1978.

12. Eisenstadt S. N. Traditional Patrimonislism and Modern Neopatrimonialism. London: Sage, 1973.

13. Theobald R. Patrimonislism // World Politics. 1982. Vol.34. No.4. P. 548-559.

14. Фисун А. А. Демократия, неопатримониализм и глобальные трансформации: монография / А. А. Фисун. Харьков: Константа, 2006. 352 с.

Размещено на .ru
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?