Дослідження широкого поля актуальних філософсько-світоглядних проблем новітньої постфрідманівської космофізики, породжених сучасними уявленнями про фізичний вакуум, що претендує на статус універсального репрезентанта глобальної єдності "всього зі всім".
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня доктора філософських наукНа підставі цих досліджень було розроблено такі концепції вакууму, як “вакуум Дірака”, “вакуум Уілера”, “вакуум де Сіттера”, “вакуум Тернера-Вілчека”, “вакуум Жвірбліса”, а також побудовано такі моделі, як “гідродинамічна модель вакууму” і квантово-гравітаційні моделі вакууму - “планкеонна”, “суперструнна” і модель вакууму “світу на брані”. Власне, тому такий фізичний вакуум здатний відігравати роль онтологічного базису матерії, тобто онтологічної основи для всього різноманіття обєктів і явищ, існуючих в оточуючому нас світі. Парадигма космофізики, ініційована новітніми теоріями вакууму (за аналогією з “теоретико-польовою” парадигмою), в сучасній літературі іменується постфрідманівською (теоретико-вакуумною) парадигмою космофізики. Головна причина актуалізації філософсько-методологічного осмислення подібного роду питань полягає в тому, що їх аналіз сприяє суттєвому оновленню традиційного уявлення про фізичний вакуум, змінює фрідманівську світоглядну “оптику світобачення”, перетворює домінуючу нині фізичну картину світу в “постфрідманівську” картину. До них можна віднести проблему критерію фундаментальності, проблему “дискретності - безперервності” фізичного вакууму, проблему походження речовини з вакууму, проблему використання енергії фізичного вакууму, проблему взаємозвязку фізичного вакууму і спостерігача, проблему співвідношення знання не лише із засобами пізнання, але і з ціннісно-цільовими структурами діяльності субєкта, що пізнає, проблему джерела еволюції світу і спрямованості цієї еволюції, проблему можливості застосування квантовомеханічного формалізму для моделювання процесів, що відбуваються у вакуумі тощо.У розділі першому - “Ідейно-концептуальні витоки філософсько-методологічного дискурсу про вакуум” здійснюється космофізичний аналіз багатовікової світоглядної проблеми “пустота - ефір - вакуум”, який основується на уявленнях про пустоту і ефір старогрецьких філософів, мислителів Середньовіччя, епохи Відродження, старокитайської і староіндійської філософій і концепцій ефіру основоположників фізики і математики: Декарта, Ньютона, Максвела, Лейбніца, Гюйгенса, Томсона, Ейнштейна та інших. “Еволюція світоглядної проблеми “пустота-ефір-вакуум” досліджується проблема еволюції уявлень про вакуум. Наголошується, що ця проблема протягом двох з половиною тисячоліть була повязана з пошуками єдиної “основи світу” і єдиної “фундаментальної взаємодії”, в ролі яких виступали або “пустота”, або “ефір”, або “вакуум”. Аналіз концепції вакууму в космофізиці дозволив осмислити парадоксальну ситуацію, що склалася в найбільш раціональній області знання - теоретичній фізиці - коли фундаментальною основою світупобудови стали антиномічні, ірраціональні уявлення про фізичний вакуум, що свідчать про його онтологічну невизначеність і про відсутність у нього більшості сутнісних характеристик емпіричної реальності. “Космічний вакуум: ідея квантового народження Всесвіту та його глобального розширення” обговорюється ідея народження класичного простору-часу; показано необхідність використання понять квантової гравітації або понять струнної гравітації, основні ефекти якої починають проявлятися при досягненні густиною речовини планківської густини; йдеться про філософсько-світоглядну рефлексію виявленого сучасною спостережною астрономією ряду найважливіших динамічних і геометричних ефектів вакууму в космології.Філософсько-світоглядний аналіз специфіки постфрідманівської парадигми в контексті нової методологічної культури нелінійного мислення дозволив зробити такі висновки: Постфрідманівська парадигма космофізики, що сформувалася в надрах культури нелінійного теоретичного мислення, обкреслює концептуальний горизонт сучасного осмислення еволюціонуючого Всесвіту як комплементарної самоорганізуючої структури, що складається з інформаційно-вакуумного середовища (безперервного континууму) і дискретної речовини і випромінювань, між якими можливі взаємопереходи. Така трансформація дозволила осмислити ряд фундаментальних фізичних ідей, таких, як ідея народження Всесвіту з фізичного вакууму; ідея інфляційної космології; ідея несингулярної фрідманівської космології; ідея глобальної еволюції елементарних часток і фізичних полів; ідея фізичного вакууму як передумова всіх чотирьох типів взаємодії в природі; ідея “вакуумної причинності”; ідея спонтанного порушення глобальної симетрії фізичного вакууму як джерела самоорганізації різних структурних рівнів матерії; ідея безконечності й крайньої неоднорідності Метавсесвіту як множини однорідних мінівсесвітів, які створюють структуру типу фрак тала, що розгалужується; ідея негативного тиску антигравітаційного вакууму; ідея помилкового вакууму тощо.