Розробка та теоретичне обґрунтування стандартизованих підходів щодо проведення посмертної судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі. Удосконалення існуючої моделі дієздатності-недієздатності у судовій психіатрії та чинному законодавстві.
Аннотация к работе
Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукШупика МОЗ України, кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії, завідувач кафедри доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, професор кафедри доктор медичних наук, професор Юрєва Людмила Миколаївна Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, факультет удосконалення лікарів, кафедра психіатрії, завідувач кафедри На основі вивчення теоретичних аспектів посмертного судовопсихіатричного експертного дослідження обґрунтовано зміст та визначення ключових понять вітчизняного законодавства, що повязані з психічним станом особи, запропоновано пропозиції щодо змін відповідних статей цивільного законодавства. При аналізі даних щодо проведення посмертної СПЕ виявлено низку недоліків, які стосуються її призначення та виконання, зокрема, недосконалість існуючих методичних підходів щодо структури акту експертизи, оцінки обєктів експертного дослідження, формулювання та обґрунтування експертних висновків. Розроблено, апробовано при проведенні посмертних та очних СПЕ і запропоновано: а) новий метод дослідження - експертний метод; б) методики оцінки обєктів експертизи та складання акту посмертної СПЕ у цивільному процесі, що дозволить забезпечити науковість і доказовість експертних висновків. В практической части работы исследовано 372 случая посмертной и очной СПЭ в гражданском процессе (основная группа - 183 наблюдения посмертной экспертизы, группа сравнения - 86 наблюдений очной экспертизы, основной задачей которой была оценка психического состояния лица на интересующий суд период времени в прошлом, группа апробирования - 103 наблюдения посмертной и очной экспертизы).В останні десятиріччя відзначається прогресуюче зростання кількості судовопсихіатричних експертиз у цивільному процесі (Т.М. Щукина, 2002), і передбачає оцінку психічного стану особи на період часу, що цікавить суд у минулому, коли ця особа була учасником будь-якої юридично значущої дії за відсутності можливості її безпосереднього дослідження. Посмертна СПЕ, яка на перший погляд виглядає окремою проблемою судової психіатрії, вміщує та переломлює у собі цілу низку маловивчених питань щодо її теорії та практики, що є ключовими для судовопсихіатричної експертизи. Наведені аргументи визначають актуальність і підтверджують необхідність, важливість, своєчасність дослідження теоретичних та практичних аспектів проблеми посмертної СПЕ у цивільному процесі, стандартизації принципів її проведення, які мають відповідати вимогам експертології, судовопсихіатричної науки і практики, потребам законодавства, сучасного демократичного суспільства. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології за темами - „Розробити критерії судовопсихіатричної експертної оцінки психічних розладів при церебральному атеросклерозі в цивільному процесі” (№ державної реєстрації ИА01001623Р) і „Розробити методологічні та методичні підходи до визначення обмеженої дієздатності у осіб похилого віку з психічними розладами при судовопсихіатричній експертизі у цивільному процесі” (№ державної реєстрації 0100U001027) і повязана з державними програмами боротьби з організованою злочинністю та „Здоровя літніх людей”.Між тим, поряд з прийнятими до уваги пропозиціями щодо застарілих термінів, змісту статей, обмеження дієздатності осіб з психічними розладами, у цивільному кодексі в редакції від 16.01.2003 р. залишається низка недоліків та протиріч, які викликають зауваження і потребують додаткових розяснень та уточнень, основними з них є: а) невдале формулювання медичного критерію недієздатності, з використанням розпливчастого терміну „хронічний, стійкий психічний розлад”; б) застосування між інтелектуальним та вольовим компонентами психологічного критерію поряд з союзом „та”, союза „або”, що розєднує ці взаємоповязані сфери психіки; в) практична неможливість поновлення дієздатності, що була обмежена у звязку з невдалим формулюванням вимог для цього; г) передбаченість тільки превентивного (перспективного) обмеження дієздатності особи і не прийняття до уваги наших пропозицій щодо можливості ретроспективного обмеження дієздатності особи (при посмертній та очній СПЕ), що значно ускладнить захист прав особи з непсихотичними психічними розладами, які суттєво впливали на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними на період правочину, що вже було здійснено, з можливістю визнання такого правочину недійсним. В основу цієї частини роботи покладено результати дослідження 372 випадків посмертної та очної СПЕ у цивільному процесі - вибірка по архіву Київського міського Центру СПЕ за період 1991-1997 роки, вибірка по архіву відділу СПЕ УНДІ ССПН за період 1990-2004 рр.