Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей-сиріт в Україні. Соціальна адаптація дітей в дитячих будинках і притулках. Волонтерський рух студентів вузу як форма педагогічного впливу на виховання дітей у притулку.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей-сиріт в Україні. 2. Особливості соціальної адаптації дітей в дитячих будинках і притулках. 3. Волонтерський рух студентів вузу як форма педагогічного впливу на виховання дітей у притулку. Висновки. Література. Вступ У сучасному українському суспільстві за останні 20 років існування незалежності країни відбулися кардинальні зміни не тільки у політичній сфері, а й економічній, культурній, освітній тощо. В цих умовах найбільше страждають діти, особливо у тих сім’ях, де батьки (або одна тільки матір) поводяться аморально, не прагнуть роботи (працювати), не дбають про дітей, а навпаки, змушують їх красти, жебрачити тощо. Такі діти опиняються на «вулиці», поповнюють притулки і дитячі будинки. Однак, переживши за своє коротке життя справжні жахіття долі, діти потребують спеціального підходу у їх вихованні і наближенні до нормального життя. Метою дослідження є пошук форм роботи волонтерів з дітьми, які опинилися у дитячому притулку, для позитивного педагогічного впливу на їх свідомість і поведінку. Предметом дослідження є зміни у поведінці дітей під впливом спілкування зі студентами-волонтерами. Питанням виховання дітей у притулках і дитячих будинках завжди приділялося багато уваги з боку державних органів освіти. Перші спроби комплексного підходу до виховання дітей у таких спеціалізованих закладах зробив відомий педагог А.С.Макаренко у важкий період становлення радянської влади після громадянської війни на початку ХХ століття, досвід якого переосмислюється і досі. Але всебічну державну систему опіки нужденним створив цар Петро І. Друга група включає такі форми влаштування дітей, як: · дім малюка (в ньому виховуються діти від народження до двох років); · дитячий будинок (в ньому знаходяться діти від двох років до 18-ти); · школа-інтернат, де виховуються і навчаються діти шкільного віку (з першого до дев’ятого класів); · притулок, де діти в більшості проходять соціальну адаптацію і згодом переводяться до відповідних дитячих будинків; · центри тимчасового утримання дітей.