Посаг, віно та "внесення" у шлюбній практиці мешканців Самбірської економії першої третини XVII ст. (на підставі записів дозамкової книги від 1614-1632 рр.) - Статья
Передшлюбні домовленості мешканців Симбірської економії. Роль батьків і братів членів подружжя у процесі споряджання та отримання приданого, а й при відстоюванні прав на його повернення. Сторони-учасники передачі приданого, його склад та забезпечення.
Аннотация к работе
СТАТТЯ З ТЕМИ: ПОСАГ, ВІНО ТА «ВНЕСЕННЯ» У ШЛЮБНІЙ ПРАКТИЦІ МЕШКАНЦІВ САМБІРСЬКОЇ ЕКОНОМІЇ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XVII ст.Розглядаються різноманітні ситуативні модифікації, що мали місце між мешканцями Самбірської економії: 1) запис чоловіком посагу на батьківському майні через відсутність власної виділеної спадкової частки; 2) ініціатива свекра у записі приданого невістки; 3) зміна ролей, коли жінка, приймаючи до себе чоловіка, записувала його «внесення» на своїй спадковій маєтності. Термін «посаг» традиційно використовувався для означення частини спадкового майна, що переходила у власність доньки від батька після його смерті або при її одруженні. Еквівалентний взаємний дарунок чоловіка у відповідь на одержане придане дружини записувався на частині його маєтностей та називався «віно». Якщо б його син Ференс хотів усунути свою сестру від користування цим майном чи видати її заміж, то мав би сплатити згадану суму й отримати поквитування, а порушення вказаної умови передбачало для нього «вину» розміром у 400 злотих. До приданого могла входити лише певна грошова сума, як у випадках Пазі Яцьковят із села Стрільбичі (28 злотих), Ганусі Лінинської з Черхави (100 злотих), доньки Міся Андріковича Фридкова Пазі з села Лукавиця (150 злотих) та ін.