Нагляд як здійснення спостереження за законністю, фіксації її порушень та вжиття заходів щодо притягнення порушників до юридичної відповідальності. Оскарження вироку суду першої інстанції за австрійським кримінально-процесуальним кодексом 1873 року.
Аннотация к работе
Особливий інтерес має історико-правовий аналіз організації та діяльності Вищого крайового суду у Львові як апеляційної інстанції для Галичини та Буковини в складі Австрії й Австро-Угорщини (1855-1918 рр.). Вищий крайовий суд також здійснював нагляд за діяльністю кримінальних судів, що знаходилися в його окрузі, розглядав скарги щодо їх дій, крім випадків, коли такі дії повинні були оскаржуватися в інших органах. Отож, КПК 1873 р. надавав трибуналам другої інстанції такі функції: складення списку захисників перед початком кожного року (§39); розгляд скарги потерпілого в разі відмови прокурора від підтримання обвинувачення (§48); видання ухвали щодо екстрадиції обвинуваченого владі іноземної держави (§59); передання справи з одного суду першої інстанції в інший (§62); вирішення спору щодо підсудності справи між двома судами першої інстанції (§64); розгляд подань про відвід трибуналу першої інстанції чи його голови в справі (§74); продовження строку слідчого арешту до трьох місяців (§190); видання дозволу на залишення обвинуваченого на волі чи звільнення його з-під арешту під заставу чи внаслідок взяття на поруки (§194); позбавлення захисника права брати участь у судових засіданнях на строк від одного до шести місяців (§ 236); перенесення за наявності поважних причин місця засідань суду присяжних із будівлі одного суду в будівлю іншого (§297); розгляд скарг проти ухвал трибуналу першої інстанції чи радної палати щодо відновлення кримінального провадження (§§352, 357); видання дозволу про призначення винагороди експерту (спеціалісту), що перевищувала квоту 20 злотих (§384); встановлення квоти коштів, що витрачалися щоденно на кожного арештованого (§387); розгляд скарг на постанови судів першої інстанції щодо розподілу судових витрат (§392); видання дозволу на більш як шеститижневе відстрочення виконання покарання (§401); видання дозволу на виконання покарання у вязниці іншого суду (§406); вирішення питання щодо клопотань про помилування - видання відмови або направлення для подальшого розгляду міністру юстиції спільно з касаційним трибуналом; розгляд клопотань про зменшення покарання за нововиявленими обставинами (§410); розгляд скарг на вироки, винесені за відсутності підсудного (§427); розгляд скарг на вироки трибуналів першої інстанції в справах про правопорушення, вчинені друком (§§ 487-494). Кожен трибунал другої інстанції краю (у Галичині - Вищий крайовий суд у Львові) повинен був скласти список захисників та на початку кожного року зобовязати всі суди свого округу, що розглядали кримінальні справи, розмістити відповідні списки у своїх будівлях для загального ознайомлення. Розглянувши відповідні матеріали, Вищий крайовий суд міг вирішити питання в один із таких способів: постановити, що немає підстав для подальшого розслідування справи та відхилити скаргу підсудного; постановити про проведення досудового слідства, якщо прокурор відмовився від підтримання обвинувачення до його проведення; постановити про відновлення досудового слідства, якщо воно вже було розпочатим і зупинилося внаслідок відмови прокурора від обвинувачення; постановити про передання справи на судовий розгляд, якщо досудове слідство вже відбулося та його результати свідчити про достатні підстави для підтримання обвинувачення.