Португальська музична культура від Середньовіччя до епохи Романтизму - Автореферат

Одеська державна МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ім. ПОРТУГАЛЬСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваЗахист відбудеться “17” жовтня 2007 року о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Одеській державній музичній академії імені А.В. В ній доводиться, що музична культура Португалії не мала цілеспрямованої поступальної лінії руху, а розвивалася як чергування значних, але короткотривалих періодів піднесення, за яким йшли часи спаду, уповільнення темпів розвитку. У роботі досліджується подвійна роль церкви, яка, з одного боку, потенціювала систему освіти в країні та розвиток поліфонічної хорової школи, а з іншого, - спричиняла до занепаду національного мистецтва. мистецтво музичний хоровий ренесанс Особливу увагу приділено у дисертації значенню взаємозвязків музики з іншими видами мистецтва, зокрема, літературою, що знаходилась в авангарді португальської культури. Разом з тим саме у цей складний для країни історичний час питання національного набуває актуальності у колах прогресивних діячів культури.Вивченню португальської музичної культури у російському та українському музикознавстві не приділялося належної уваги. Звернення до музичної культури країни, яка навіть не згадується на сторінках українських музикознавчих досліджень, нагадує про необхідність перегляду встановлених традицій, зокрема німецькоцентристської концепції історії музики, яка унеможливлює адекватне відображення мистецьких процесів у багатьох країнах, у тому числі, в Португалії. Слід зауважити, що для найкращого розуміння процесів, що відбувались в історії португальської музичної культури, важливими є дослідження французького та іспанського мистецтва. Мета дослідження полягає у вивченні в культурологічному аспекті історії музичної культури Португалії від прийняття християнства до епохи романтизму, а також у висвітленні ролі португальського композитора Жуау Домінґуша Бонтемпу (1775-1842) як митця, що формувався під впливом різних культурних контекстів. Реалізація поставленої мети передбачає наступні завдання дослідження: визначення специфіки португальської музичної культури як культури з перерваним циклом історичного розвитку, виділення в ній першої половини XIX століття як періоду активного оновлення та динамізації;У Першому розділі „Проблеми вивчення португальської музичної культури та питання періодизації музично-історичного процесу” розглядається стан дослідження португальської музичної культури в інформаційних довідниках та музикознавчій літературі України, Росії, Португалії; визначається основна проблематика у вивченні португальської культури на основі сучасних музикознавчих досліджень, зокрема, обговорюється проблема періодизації музично-історичного процесу. Деякі дослідники пропонують називати цей обєкт „Історія музики в Португалії”, пояснюючи це відсутністю власних традицій у розвитку музичного мистецтва країни, або підкреслюючи його інтернаціональний характер (Ф. Лопиш-Ґраса, Л. ди Фрейташ Бранку), тоді як інші наполегливо відстоюють цінність цього мистецтва, що відбивається у назві їхніх досліджень: „Історія португальської музики” (Ж. ди Фрейташ Бранку, М. К. ди Бріту та Л. У підрозділі вказується на складність визначення початку барокової епохи в Португалії через домінування в культурі XVII століття маньєризму та відсутності основних барокових жанрів. У Другому розділі „Сторінки історії португальської художньої культури та музичного мистецтва від зародження християнства до ренесансної доби” досліджується період розвитку музики від найдавніших часів до ренесансу; вивчаються питання формування португальської мови на основі одного з діалектів романської та повязані з цим процеси португальської музичної культури періоду раннього християнства та Відродження.