Визначення поняття зарубіжних портфельних інвестицій та їх видів. Дослідження зв"язку між прибутковістю цінних паперів та ризиком їх придбання. Розгляд принципів формування портфеля цінних паперів та мотивації міжнародного портфельного інвестування.
Аннотация к работе
Портфельні зарубіжні інвестиції та їх роль у міжнародних економічних відносинахУ сучасній економіці інвестування розглядається переважно в контексті зарубіжного руху капіталів, без якого практично неможливе відродження і розвиток економіки багатьох країн світу навіть за умов використання своїх внутрішніх інвестицій. У другій половині ХХ ст. в економіці розвинутих країн відбулися суттєві зміни, що були повязані насамперед з активним нарощенням обсягів інвестицій, портфельних у тому числі.Зарубіжні інвестиційний портфель конкретної компанії включає: 1) акції, тобто цінні папери, що засвідчують майнове право власника цього грошового документа по відношенню до особи, яка цей документ випустила. Іншими словами, акція є цінним папером без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства; § варант, тобто документ, який дає право його власникові придбати на пільгових умовах акції у даного емітента за фіксованого ціною протягом визначеного часу; Так, резиденти однієї країни купують цінні папери іншої країни, якщо доходи від них в іншій країні вищі. Так, якщо акція А, яка має таку саму середню дохідність, як і акція В, але більш низький ризик, випущена в країні 1, в той час, як акція В (з доходом протилежним доходу А) випущена в країні II, то портфельні інвестори країни І повинні також придбати акцію В (інвестування в країну II), а інвестори країни II повинні придбати акцію А (інвестування в країну І) для забезпечення збалансованості інвестиційного портфеля.Інвестування може здійснюватися як у національні цінні папери, так і в цінні папери інших країн. У межах курсу міжнародних фінансів вивчаються лише зарубіжні портфельні інвестиції, а інвестиції у внутрішні цінні папери є предметом курсів фінансового менеджменту, управління інвестиційним портфелем тощо. Вони розподіляються на інвестиції в: - акціонерні цінні папери (equity securities) - грошовий документ, шо обертається на ринку і засвідчує майнове право власника щодо особи, яка випустила цей документ;Головною причиною здійснення зарубіжних портфельних інвестицій є прагнення інвестора розмістити свій капітал у тій країні і в такі цінні папери, де він буде приносити максимальний прибуток за припустимого рівня ризику. На відміну від прямих інвестицій портфельні інвестиції забезпечують більшу ліквідність капіталу інвестора і в багатьох випадках є чудовим засобом захисту від інфляції та інструментом отримання спекулятивного доходу. Інвестора здебільшого не цікавить, у які саме галузі вкладати капітал, головне, щоб прибутковість вкладень була найвищою, а ризик мінімальним. Практика свідчить, що інвестори віддають перевагу диверсифікаційному способу управління ризиками, тобто вони інвестують одночасно в кілька цінних паперів.В сучасній світовій практиці фондового ринку під інвестиційним портфелем розуміють певну сукупність цінних паперів що належить фізичній або юридичній особі й становить ціліснії обєкт управління. В окремих випадках до портфеля можуть включатися і короткострокові проекти - придбання підприємств і виробництв, обладнання, що не потребує монтажу, незавершених об?єктів, іншої нерухомості. Управління портфелем потребує логічного підходу і дає найкращі результати після ретельного аналізу потреб інвестора, а також після доступних для включення в портфель інвестиційних інструментів. За теперішніх умов портфель може формуватися як сукупність певної кількості об?єктів реального чи фінансового інвестування, або ж за рахунок певного виду фінансових інструментів, тобто для суб?єктів інвестиційної діяльності, відповідно до законодавства, зумовлюється можливість формувати інвестиційні портфелі певного виду (видів). Інвестування, на відміну від позички, - це використання грошей з метою одержання прибутку впродовж відносно довгого проміжку часу, причому до того моменту, коли вкладені кошти будуть повернені до банку.Актуальність данної теми в тому, що іноземні інвестиції, зокрема портфельні, мають величезний потенціал для дестабілізації економіки країн, але разом з тим великий потенціал щодо підтримки інвестиційного резерву країни. Тому країнам з нестійким фінансовим ринком слід проводити лібералізацію руху капіталу поступово, не викликаючи суттєвих змін в економічній структурі держави. Проблеми, з якими зустрічаються інвестори та органи регіональної влади при залученні інвестицій і реалізації проектів, слідуючи: недостатність або відсутність маркетингових досліджень інвестиційних проектів; недостатня інформаційна база про інвесторів і обєктах інвестування; відсутність організаційно-економічних механізмів реалізації регіональної інвестиційної політики.
План
Зміст
Вступ
1. Поняття зарубіжних портфельних інвестицій
2. Види портфельних інвестицій
3. Мотивація міжнародного портфельного інвестування
4. Принципи формування портфеля цінних паперів
Висновок
Вывод
Актуальність данної теми в тому, що іноземні інвестиції, зокрема портфельні, мають величезний потенціал для дестабілізації економіки країн, але разом з тим великий потенціал щодо підтримки інвестиційного резерву країни. Тому країнам з нестійким фінансовим ринком слід проводити лібералізацію руху капіталу поступово, не викликаючи суттєвих змін в економічній структурі держави.
Мета проведення дослідження портфельних зарубіжних інвестицій. Проблема залучення інвестицій - не в відсутності гарних проектів, а в забезпеченні гарантій і страхування ризиків вкладень в нестійку економіку країн. Кожен інвестор потребує захищати свої вкладання з боку держави або регіональних органів влади. Основна складність при реалізації інвестиційного проекту - це відсутність загальноприйнятих критеріїв, на підставі яких можна оцінити макроекономічні фактори ризику і параметри нестабільності. До таких факторів можна віднести: нестабільність політичної системи країни; високі інфляційні чекання; відсутність нормальних умов розвитку бізнесу, які народили проблеми не сплати податків, порушення законів тощо; невизначеність кредитно-грошової політики держави; недосконалість податкового законодавства; великий обсяг зовнішніх боргів.
Проблеми, з якими зустрічаються інвестори та органи регіональної влади при залученні інвестицій і реалізації проектів, слідуючи: недостатність або відсутність маркетингових досліджень інвестиційних проектів; недостатня інформаційна база про інвесторів і обєктах інвестування; відсутність організаційно-економічних механізмів реалізації регіональної інвестиційної політики. В основі регіональної портфельної стратегії повинен бути такий набір інвестиційних проектів, який забезпечує мінімальний ризик втрат по основній сумі інвестицій і поточні інвестиції, тобто регіональна інвестиційна політика будується на принципах самодостатності.
Список литературы
1. Большой экономический словарь/ Общ. ред. А.Н. Изрилияна. - М.: Правов. культура, 1994. - 895с.