Порівняльно-правова характеристика спадкових правовідносин в Україні та зарубіжних країнах (Російській Федерації, Франції, Німеччині, США) - Автореферат

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва академії правових наук УкраїниРобота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент заслужений юрист України Канзафарова Ілона Станіславівна, Одеський національний університет імені І.І. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Заіка Юрій Олександрович, Київський національний університет внутрішніх справ, заступник начальника кафедри цивільного права і процесу кандидат юридичних наук, доцент Шимон Світлана Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м.Спадкове право у США, зважаючи на його багаторічну усталеність, правові традиції, різні уявлення у суспільстві про шлюб та сімю (зокрема, у питаннях про спадкування за законом, право на обовязкову частку у спадщині тощо) та значну відмінність від спадкового права країн континентальної правової сімї, вказує на відсутність на даному етапі можливості на глобальному рівні гармонізувати регулювання спадкових відносин у світі. Все це, а також стрімкий процес кодифікації права, що відбувається в останні десятиріччя у США, дозволить українським правникам не тільки ширше подивитись на світовий досвід урегулювання окремих субінститутів спадкового права та, можливо, навіть перейняти позитивний досвід, але й надасть змогу розуміння провідних принципів та ідей, покладених в основу спадкового права США. Обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено також відсутністю спеціальних наукових та зокрема дисертаційних досліджень у вітчизняній цивілістиці (хоча дослідження загальних положень спадкового права України здійснювались), наявністю у нормах чинного українського та зарубіжного законодавства, що регулює спадкові відносини, певних прогалин та подекуди відсутність основних концептуальних норм, що може призвести на практиці до спірних ситуацій, порушення законних прав та інтересів субєктів спадкових правовідносин, існуванням у теорії спадкового права різних позицій теоретиків щодо окремих фундаментальних положень та правових ситуацій тощо. Вперше: 1) обґрунтовано висновок щодо тотожності принципових підходів до правового регулювання спадкових відносин в Україні, Російській Федерації, Франції, Німеччині, що полягають у розгляді спадкування як особливого механізму переходу прав та/або обовязків від померлої особи до спадкоємців, у визнанні абсолютного характеру та обмеженості строків існування спадкового правовідношення, у погляді на спадщину як на єдиний обєкт спадкового правовідношення, у визнанні субєктивного спадкового права як майнового права, яке є юридичною умовою виникнення інших цивільних правовідносин; 7) встановлено зміст субєктивного права спадкування правомочностей, який складають наступні правомочності: прийняття спадщини, відмова від спадщини, продаж спадщини, укладання договору про управління спадщиною, складання опису спадкового майна при прийнятті спадщини, укладання нотаріально посвідченого договору з іншими спадкоємцями за законом щодо зміни черговості одержання права спадкування, вимагання поділу спадщини або виділу своєї частки у спадщині в натурі, отримання свідоцтва про право на спадщину, участь у визначенні конкретної частки спадщини незалежно від підстави спадкування.У підрозділі 1.2 «Поняття та особливості спадкового правонаступництва» на підставі аналізу джерел спадкового права країн, що досліджувалися, а також досягнень вітчизняної та зарубіжної доктрини цивільного права, зроблено висновок про існування спадкового правонаступництва (спадкування) у якості окремого і особливого виду цивільного правонаступництва. До останніх, на думку автора, відносяться опосередкованість (здійснення спадкоємцями з моменту відкриття спадщини та до її прийняття певних юридичних та фактичних дій задля її прийняття, спадкування за правом представлення тощо) та наявність спеціального правового режиму спадкування певних видів майна (права на земельну ділянку, вклад у банку тощо). Під спадкуванням, на думку автора, слід розуміти окремий вид цивільного правонаступництва, за яким відбувається перехід належних спадкодавцю на момент його смерті прав та/або обовязків до спадкоємців за правилами норм спадкового права. Аналіз норм спадкового права США, які стосуються, зокрема, переходу спадщини на праві довірчої власності «особистому представникові» спадкодавця, «очищення» спадщини від боргів тощо, що здійснюється у межах спеціальної судової процедури (probation), дозволив дисертантові дійти висновку, що в США спадкування не є різновидом цивільного правонаступництва. Підрозділ 2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ