Порівняльний аналіз регулювання аграрного сектору в умовах загострення конкуренції на світових продовольчих ринках - Автореферат

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ЗАГОСТРЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА СВІТОВИХ ПРОДОВОЛЬЧИХ РИНКАХПротікаючі, вже більш ніж два десятка років, аграрні реформи додатково забарвлені глобалізаційними та євроінтеграційними процесами спричинюють невпинну трансформацію регуляторного механізму та інституціонального середовища його реалізації як перманентних драйверів структурних зрушень в аграрному секторі економіки (далі - АСЕ) в напрямі реалізації імператив сталого розвитку на період після 2015 р., визначених Організацією Обєднаних Націй - іменованих Цілями Сталого Розвитку 2016-2030 рр. (далі - ЦСР). Тому першочерговим національним завданням є створення регуляторного середовища, яке в умовах глобальних кризових викликів і загострення конкуренції на світових продовольчих ринках, перетворить торгівлю харчовою продукцією та сільськогосподарською сировиною не в загрозу структурної кризи економіки в цілому та аграрної зокрема, а в драйвера подальшого економічного піднесення України як суверенної держави у всіх формах її прояву (соціально-економічній, продовольчій тощо). Однак якщо щодо початку регуляторних тактів перших двох періодів існує загально прийнята позиція наукової спільноти (знаменується прийняттям Верховною Радою Української РСР Постанови «Про земельну реформу - 18 грудня 1990 р. та Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» - 03 грудня 1999 р. відповідно), то щодо третього, який найбільш значимий для проведення порівняльного аналізу регулювання АСЕ в умовах загострення конкуренції на світових продовольчих ринках, відсутня відповідна наукова єдність: одні пропонують датувати його з першого етапу (2008-2009 рр.) реалізації Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р.; інші ратифікацією Протоколу про вступ України до СОТ (16 квітня 2008 р.); треті підписанням Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн) (червень 2010 р., набрала чинності з 1 червня 2012 р.); четверті підписанням Договору про зону вільної торгівлі між Азербайджаном, РФ, Вірменією, Туркменістаном, Таджикистаном, Білоруссю, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Молдовою та Україною; пяті, приєднанням України до «Декларації тисячоліття» ООН. З іншого боку, політично обумовлене державне стимулювання через регуляторні механізми трансформування експорту продовольства до країн ЄС, Азії, Африки, Австралії і Океанії, призводить до високого рівня внутрішньої концентрації агровиробників у боротьбі за нові ринки збуту та промоції їх продукції, формуючи суттєві як екзоризики залежності сектору від цих висококонцентрованих і конкурентних ринків збуту, із високим рівнем внутрішнього протекціоністського захисту агровиробників, так і ендоризики, що віддзеркалюються у зближені цін на агропродукцію для потреб внутрішнього ринку із світовими цінами на продовольство (ціни на свинину, сало, гречку, часник вже на 15-20 % вище, ніж в сусідніх країнах ЄС - Польщі, Угорщини, Румунії, які останнім часом стають активними постачальними цієї продукції на внутрішній ринок України [33]), консервацією низько якісної орієнтації споживацьких вподобань (наприклад хлібобулочної групи - хліб «Український» домашній подовий вагою 0, 9 кг, «Пшеничний» київський подовий вагою 0, 65 кг, «Печерський» формовий вагою 0, 6 кг, «Богданівський» подовий вагою 0, 75 кг та батон «Нива» вагою 0, 5 кг, які охоплюють до 70 % виробничої програми провідних хлібопекарських підприємств [3; 28]), прискорюючи формування ознак прихованого голоду (в структурі споживання переважає продукцію з нижчою вартістю 1 ккал для добової потреби людини - хлібобулочні і макаронні вироби, пшоно тощо), формування «внутрішніх» (традиційна, низькоякісна агропродукція із відносно високим рівнем економічної рентабельності її виробництва та низькими витратами на просування) і «зовнішніх» (нова для АСЕ продукція з відносно низьким рівнем економічної рентабельності її виробництва та високими промо-витратами) продовольчих програм агровиробників.