Порівняльна оцінка методів лікування гнійних ран в акушерській практиці - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукПорівняльна оцінка методів лікування гнійних ран в акушерській практиці. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія. Визначені особливості перебігу фаз ранового процесу, зміна мікробного пейзажу ран, рівень імунної реактивності організму у породілей під впливом різних методів лікування. Уперше на основі вивчення структури тканин рани (метод поляризаційної мікроскопії), кількісного та якісного складу імунокомпетентних клітин у біоптаті із рани, фіксованих імуноглобулінів у мазках-відбитках та рівня їх світіння в динаміці процесу лікування розроблена оцінка тяжкості ранового процесу та визначена ефективна терапія гнійних ран.Вони сприяють виникненню важких септичних ускладнень, продовженню терміну лікування, а в подальшому - виникненню хронічних запалень жіночих статевих органів, зумовлюючи тим самим порушення дітородної, менструальної, сексуальної та інших функцій жіночого організму, що може призвести до інвалідності жінок. Сама вагітність вже зумовлює частковий транзиторний імунодефіцит, який спрямований на підтримку імунологічної рівноваги в системі мати-плід, що продовжує існувати до 6-8 діб у породілей і зумовлює підвищену чутливість до інфекції [Колочун Г.В., 1999; Кремінський Я.М., 1995; Николенко Ю.И., Бородин А.Д., 1997; Полсачева О.В. и др., 1996; Посисеева Л.В. и др., 1992; Степанківська Г.К., 1996; Coello R., 1994; Gibbs R.S., Duff P., 1991]. У вагітних та породілей, що мали певні ускладнення (анемія, гестози, пієлонефрит) або зазнали впливу несприятливих виробничих факторів чи довкілля, особливо радіаційного впливу, виявлено дефіцит Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів, недостатність фагоцитарної системи, що свідчить про зниження активності протиінфекційної та протипухлинної резистентності. Дотепер відсутні роботи з вивчення впливу біологічно активної речовини - мікотон на місцевий та загальний імунітет при гнійних ранах, характер та зміни мікрофлори, на стадії перебігу ранового процесу в порівнянні з традиційними методами лікування та з методами, де застосовуються кремнійорганічні сорбенти. Усе вищезазначене зумовило проведення порівняльного аналізу результатів лікування гнійних ран різними методами для визначення їх ефективності і обґрунтування призначення, розробки нових удосконалених схем використання з урахуванням особливостей перебігу ранового процесу та імунологічного статусу породіллі.З метою зясування причин і умов розвитку гнійних ран, низької ефективності їх лікування та визначення шляхів удосконалення методів ведення породілей із гнійними ранами здійснено клініко-статистичний аналіз 2076 історій пологів за період із 1998 по 1999 роки на клінічній базі кафедри акушерства та гінекології № 1 Національного медичного університету. Оцінка перебігу вагітності, соматичних та гінекологічних захворювань у породілей із гнійними ранами свідчила про порушення імунного статусу жінок, який потрібно було враховувати при лікуванні. Для визначення вибору лікування було обстежено 115 породілей із гнійними ранами передньої черевної стінки (після кесаревого розтину) та промежини (епізіо-, перинеотомія), які залежно від методу лікування були розподілені на групи. До першої (І) групи ввійшло 42 породіллі з гнійними ранами, яким проводилося лікування хітиновмісною біологічно активною речовиною мікотон (пероральне та місцеве застосування). У ній було теж: а) 15 породілей із гнійними ранами передньої черевної стінки; б) 13 породілей із гнійними ранами промежини.Гнійні рани у породілей супроводжуються формуванням вторинної імунної недостатності, яка характеризується зниженням CD3 в 1,3 рази, CD4 в 1,6 рази, величини імунорегуляторного індексу (Тх/Тс) в 1,7 рази, CD22 та CD16 в 1,3 рази, IGG-в 1,7 рази, IGA в 1,6 рази та IGM в 1,4 рази, ФІ та ФЧ в 1,9 рази і збільшенням рівня ЦІК в 1,6 рази порівняно зі здоровими породіллями. Зміни імунного статусу породілей із гнійними ранами зумовлюють недостатню міграцію імунокомпетентних клітин (ІІК) у вогнище запалення, переважання кількості та інтенсивності світіння плазмоцитів-продуцентів імуноглобулінів класів M і G у мазках-відбитках, які уповільнюють перебіг репаративних процесів у рані. Застосування методу поляризаційної мікроскопії для вивчення структури тканини рани і визначення кристалів з оптичною активністю характерних для «здорової» тканини, може бути використано в обєктивній оцінці перебігу ранового процесу та ефективності лікування гнійних ран у породілей. Комплексна терапія гнійних ран препаратами із сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулювальними властивостями підвищує ефективність лікування в результаті пригнічення патогенної мікрофлори рани, зниження гематологічних показників ендотоксикації, прискорення репаративних процесів у рані і зумовлює скорочення терміну загоєння та накладання вторинних швів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ