Погляди на діагностику, лікування і можливості профілактики пептичних виразок. Діагностична цінність "дихального" тесту. Клінічна ефективність деяких медикаментозних комбінацій у швидкості рубцювання виразкових дефектів, відновленні імунного статусу.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукТим більше у вітчизняній літературі і практиці навіть останніх років, ми бачимо у лікуванні в основному традиційний підхід, який оснований на тому, що “виразкова хвороба є хронічною рецидивуючою хворобою з прогресуючим перебігом та виникненням багато численних ускладнень у хворого” [І.І. Багаточисленні літературні джерела вказують і на те, що застосування лише інгібіторів шлункової секреції призводить до ерадикації Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу [О.Я.Бабак, І.І. В той самий час дані світової літератури про проведення “подвійної”, “потрійної” терапії у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки показують великий відсоток не лише ускладнень від медикаментів, що застосовувалися, але і невдач в ерадикації Helicobacter pylori [М. Вивчити діагностичну цінність “дихального” тесту і клінічну ефективність деяких медикаментозних комбінацій у швидкості рубцювання виразкових дефектів, ерадикації Helicobacter pylori, відновленні імунного статусу та зменшення кількості рецидивів у хворих на неускладнену виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Вперше вивчено вплив трьох класів анти секреторних препаратів (селективного М-холінолітика, Н-гістаміноблокатора та інгібітору протонової помпи) на ерадикацію Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки методом “дихального” тесту.Застосування в моно терапії неускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки інгібіторів шлункової секреції: М-холінолітика, Н-блокатора рецепторів гістаміну та блокаторів протонової помпи показали їх високу клінічну і ендоскопічну ефективність в усуненні симптомів хвороби і рубцювання виразкового дефекту через 2 і 4 тижні лікування гастроцепіном, ранітидином і контролоком. Інгібітори кислотної продукції шлунка, що застосовуються у лікуванні в моно терапії, не приводять до ерадикації хелікобактерної інфекції в жодному випадку, не впливають також вірогідно на зміни показників загального та місцевого імунітету і не зменшують кількість рецидивів виразкової хвороби протягом року після проведеного лікування. Встановлено, що інгібітори кислотної продукції шлунка до яких би класів вони не належали, не повинні застосовуватися в моно терапії неускладненої виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з хелікобактерною інфекцією. Успішна ерадикація хелікобактерної інфекції призводить до зменшення кількості рецидивів у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки протягом року до 3,77%. Низький відсоток ерадикації Helicobacter pylori у хворих, яким була проведена “подвійна” терапія, що включала один анти секреторний та один антибактеріальний препарат, не дозволяє рекомендувати її до клінічного застосування в лікуванні хворих з неускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки.
Вывод
Застосування у хворих на неускладнену виразкову хворобу “дихального” тесту як для визначення наявності хелікобактерної інфекції, так і її ерадикації повинно бути в амбулаторній та клінічній практиці основним діагностичним тестом, так як він є 100% чутливим, неінвазивним і нешкідливим.
Застосування в моно терапії неускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки інгібіторів шлункової секреції: М -холінолітика, Н -блокатора рецепторів гістаміну та блокаторів протонової помпи показали їх високу клінічну і ендоскопічну ефективність в усуненні симптомів хвороби і рубцювання виразкового дефекту через 2 і 4 тижні лікування гастроцепіном, ранітидином і контролоком. Відсоток рубцювання виразок склав відповідно через 2 тижні 51,16%, 75,56% і 90,00%. Через 4 тижні лікування відсоток рубцювання був відповідно 81,60%, 95,56% і 98,89%.
3. Найбільш клінічно і ендоскопічне ефективним препаратом в лікуванні хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в моно терапії є блокатори протонової помпи другого покоління.
Інгібітори кислотної продукції шлунка, що застосовуються у лікуванні в моно терапії, не приводять до ерадикації хелікобактерної інфекції в жодному випадку, не впливають також вірогідно на зміни показників загального та місцевого імунітету і не зменшують кількість рецидивів виразкової хвороби протягом року після проведеного лікування.
4. Встановлено, що інгібітори кислотної продукції шлунка до яких би класів вони не належали, не повинні застосовуватися в моно терапії неускладненої виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з хелікобактерною інфекцією.
5. Встановлено, що двохтижнева “подвійна” та “потрійна” терапія має виражений клінічний та ендоскопічний ефект. Рубцювання виразкового дефекту наступає відповідно в 87,23% і 88,88%. Ерадикація була відповідно в групах в 46,67% і в 72,72%. Успішна ерадикація хелікобактерної інфекції призводить до зменшення кількості рецидивів у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки протягом року до 3,77%.
6. Низький відсоток ерадикації Helicobacter pylori у хворих, яким була проведена “подвійна” терапія, що включала один анти секреторний та один антибактеріальний препарат, не дозволяє рекомендувати її до клінічного застосування в лікуванні хворих з неускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки.
7. Отримані дані дозволяють рекомендувати в лікуванні хворих на неускладнену виразкову хворобу дванадцятипалої кишки “потрійну” терапію з обовязковим контролем ерадикації через 4-5 тижнів після проведеної терапії, бажано “дихальним” тестом, так як він виключає можливість реінфікування хворих і лише при його відсутності необхідно користуватися морфологічним і швидким CLO тестом.
Практичні рекомендації
1. Обстеження та лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, асоційованої з хелікобактерною інфекцією, повинно проводитися згідно з Європейським протоколом (Маастрихський консенсус, 1996 рік), який передбачає основним критерієм виліковування від виразкової хвороби не лише рубцювання виразкового дефекту, але і ерадикацію Helicobacter pylori.
2. В діагностиці і ерадикації хелікобактерної інфекції в клінічній та амбулаторній практиці повинен широко застосовуватися “дихальний” тест, який є “золотим” стандартом і дає можливість не тільки скоротити кількість ендоскопічних обстежень, але і звести до нуля реінфекцію у пацієнтів, що обстежились.
3. Кислотознижуючі препарати, до яких груп вони б не належали (селективні М -холінолітики, блокатори протонової помпи), не повинні застосовуватися в моно терапії виразкової хвороби дванадцятипалої кишки асоційованої з хелікобактерною інфекцією, через те, що вони не приводять до ерадикації Helicobacter pylori і не зменшують кількість рецидивів. Найбільш ефективними кислотознижуючими препаратами є інгібітори протонової помпи другого покоління. В комплексі терапії хворих на виразкову хворобу їх застосування найбільш доцільне, тому що вони не впливають на систему цитохром P-450 і не викликають зміни дії інших лікарських засобів, що застосовуються в комплексному лікуванні.
4. Застосування в лікуванні хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки асоційованої з хелікобактерною інфекцією як базисної “подвійної” терапії, що включає інгібітор протонової помпи і один антибактеріальний препарат, не доцільно через низький (менше 50) відсоток ерадикації Helicobacter pylori. Найбільш раціональним є застосування як базисного лікування “потрійною” терапією з включенням блокатору протонової помпи та двох антибактеріальних препаратів. Підбір антибактеріальних препаратів необхідно проводити по мікробіологічним показникам чутливості Helicobacter pylori. Залежно від морфологічного стану слизової оболонки шлунка, імунітету, наявності супутніх захворювань необхідно добавляти до курсу лікування лікарські засоби інших груп: репаранти, імуномодулятори тощо. медикаментозний лікування виразковий
2. Передерий В.Г., Ткач С.М., Передерій О.В. Диагностика и лечение хронического гастрита, язвенной болезни желудка, язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, злокачественной лимфомы, болезни Менетрие, вызванных инфекцией Helicobacter pylori в вопросах и ответах гастроэнтеролога врачу общей практики и пациенту - монография - Киев - 1999 - 160с.
3. Передерий О.В. Дыхательные тесты в гастроэнтерологии // Лабораторная диагностика - N3 - 1998 - с. 48-50.
Пєрєдєрій В.Г., Пєрєдєрій О.В., Ткач С.М. Від еволюції знань про хелікобактерну інфекцію, як основної причини гастродуоденальних захворювань, до проблем в системі охороні здоровя // Клінічна фармація - Том 3 - № 1 - 1999 - с. 11-13.
5. Передерий О.В. Современное обследование и лечение больных неосложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Здоровье и питание - N 3-4 - 1998 - c.5-7.
6. Швець Н.І., Чмир В.П., Пєрєдєрій О.В., Федорова О.А., Міронець В.І. Квамател у фармакотерапії виразкової хвороби шлунку дванадцятипалої кишки // Материалы XIV съезда терапевтов Украины - Киев - 1998 - с. 437-474.