Порівнево-структурований підхід до розвитку умінь регуляції психомоторних дій студентів - Статья

ЖИЛЯК, аспірант кафедри загальної та практичної психології факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології Камянець-Подільського національного університету ім.Бернштейном; описані фізичні вправи, які можуть застосовуватись для розвитку координаційних можливостей людини на різних рівнях побудови рухів; запропоновані тести, які доцільно використовувати для визначення психомоторних можливостей субєкта на кожному з рівнів побудови рухів; проаналізовані порівнево-структуровані моторні задачі та смислові завдання, що діють у процесі реалізації рухової функції людини. Ключові слова: психомоторні дії; рівні побудови рухів; фізичні вправи; моторні задачі; смислові завдання; психомоторні можливості. Водночас очевидність цих тверджень контрастує з реальним низьким рівнем фізичної підготовленості та здоровя учнів шкіл та студентів вузів. Сприяти психофізичному розвитку молоді має її психомоторна підготовка, яка суттєво збільшує професійну надійність спеціаліста в сучасних умовах, коли людський фактор є причиною переважної більшості аварій та катастроф. Методологічною основою психомоторної підготовки студентської молоді може бути принцип єдності свідомості та діяльності, добре описаний у сучасній літературі [5; 6; 9], згідно з яким протилежність обєктивної моторики і субєктивної психіки не абсолютна [4].нального рівня здатне визначити положення тіла в просторі щодо тяжіння землі та відносне розташування ланок тіла, отримуючи пропріорецепторну аферентацію про силу і напрямок тиску на мязові тканини (в основному глибинні) та інформацію про величину і напрямок мязових напружень. Центрально-нервовий координаційний рівень палеокінетичних регуляцій А частково розташовується в спинному мозку, а частково в нервових центрах (червоні ядра та інші) найнижчих відділів мозочка. Цей рівень підтримує тонус мязів і збудливість мязових груп у стані, необхідному для виконання команд - імпульсів з рівнів, розташованих вище. Рубро-спинальний рівень побудови рухів є морфо-функціональною основою розвязання смислових завдань моторних дій щодо прийняття і збереження кінематичних поз тіла, яка керує тонусом мязів тулуба і шиї. Пропріорецепторна і тангорецепторна аферентація рівня дозволяє отримувати інформацію про динаміку рухів у схемі тіла, зокрема, оцінювати взаєморозташування частин тіла, величину кутів між біоланками у суглобах, швидкість і напрямок їх змін.Отже, таламо-палідарний рівень має свої аферентні та еферентні синтези, які відрізняють його від усіх інших кінетичних систем організму людини та забезпечують реалізацію певного класу смислових завдань, для яких цей рівень провідний. Розвивати координаційні можливості таламо-палідарного рівня можна за допомогою різноманітних фізичних вправ на відтворення, відмірювання і диференціацію взаєморозташування частин тіла, величину кутів у суглобах, напрямок і швидкість їх змін. Визначати психомоторні можливості субєкта на рівні співдружніх рухів і стандартних штампів доцільно за допомогою різноманітних тестів на динамічну рівновагу, точність відтворення просторових, часових і силових характеристик рухів без контролю зору. Відповідно рівень просторового поля отримує аферентацію про рівновагу, зміни в суглобах і мязах з нижчих структурних утворень мозку людини та інформацію від зорових аналізаторів, що забезпечує функціональну можливість керувати мимовільною роботою мязових груп і складними довільними діями. Рухи в просторовому полі завжди за своєю суттю переміщувальні; якщо їх зовнішнє оформлення деколи за необхідності й циклічне із-за побудови наших кінцівок (ходьба, біг), то за своєю смисловою структурою ці рухи так само аперіодичні, як і сам простір, в якому вони протікають” [2, с.У всіх діях з предметами тімяно-премоторний рівень є провідним і лише в діях усного і писемного мовлення він є фоновим, виступаючи як “найвищий автоматизм”. Характеризуючи тімяно-премоторний рівень, автор теорії побудови рухів пише, що “рухи на рівні предметної дії являють собою смислові акти, тобто це не стільки рухи, скільки вже елементарні вчинки, що визначаються смислом поставленого завдання. Бернштейн вказує на ускладнення смислу дій в ієрархії рівнів побудови рухів: кожен вище розташований рівень побудови рухів є провідним для більш складних за смислом дій, ніж розташований нижче. Розвивати координаційні можливості тімяно-премоторного рівня можна за допомогою різноманітних фізичних дій з предметами, змінюючи як геометричні, так і топологічні особливості цих предметів. Визначати психомоторні можливості субєкта на рівні предметної дії або смислових ланцюгів доцільно за допомогою різноманітних тестів на ефективність виконання дій з предметами людської культури, особливо важливими є показники дрібної моторики.У процесі повторення моторної дії уточнюється передналаштуван-ня систем сприймання сенсорних синтезів, встановлюється провідний рівень побудови рухів, уточнюється моторний склад дії та образи її відображення [5].