Суть попиту на гроші, мотиви і чинники, що визначають його параметри. Механізм формування пропозиції грошей. Формування рівноваги на грошовому ринку. Сучасні механізми і інструменти реалізації грошово-кредитної політики в Україні та в інших країнах світу.
Аннотация к работе
ВСТУП Реальне економічне життя являє собою рух грошових потоків назустріч товарним. Тому попиту та пропозиції грошей приділяється одне з центральних місць у макроекономічному аналізі. Основною функцією грошового ринку є збалансування попиту і пропозиції та формування ринкового рівня відсотка як ціни грошей. Попит на гроші - одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною проблемою сучасної теорії грошей, а успіхи в його пізнанні визначали розвиток цієї теорії в XX ст., відкривали можливості ефективного регулювання ринку грошей через механізми та інструменти грошово-кредитної політики. В Україні, де тільки формується цей ринок і освоюються механізм та інструменти грошово-кредитної політики, вивчення попиту на гроші набуває особливого теоретичного та практичного значення. У теорії грошей мало не найактуальнішим було і залишається питання, чому економічні субєкти накопичують гроші?. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні субєкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. У формуванні пропозиції грошей визначальна роль належить банківській системі, існують різні інструменти грошової політики, за допомогою яких Центральний банк регулює пропозицію грошей. Метою курсової роботи є дослідження попиту і пропозиції грошей як об’єктів грошово-кредитного регулювання. Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як В. Стельмах, А. Гальчинський, М. Савлук, Б.В. Коваленко, В. Ющенко та інші; також інформаційною базою даної роботи є електронні ресурси, статті та офіційний сайт НБУ. Серед українських дослідників даної тематики відомими є праці А. Гальчинського, М. Савлука, Б. Луціва та інших. При цьому запас грошей можна збільшити шляхом перерозподілу доходу, що для автора також є складником грошового попиту [1,C.69]. Відповідно до цих цілей Дж.М. Кейнс виділив три мотиви, які породжують попит на гроші: для угод (трансакційний мотив), мотив обережності і спекулятивний мотив (в якості майна). Традиційні чинники, що визначають параметри попиту на гроші і визначаються представниками всіх теоретичних концепцій попиту на гроші, представлені відомим в економічній літературі рівнянням обміну І. Фішера у формулі (1.1): M?V=P?Q, (1.1) де М - кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг; V - швидкість обігу грошової одиниці; PQ - номінальний обсяг виробництва або номінальний дохід.