Характеристика психофізіологічних та організаційних заходів діагностики та лікування розвитку невротичних та психічних розладів, пресуїцидальних форм поведінки військовослужбовців. Особливості медичних профілактичних заходів профілактики таких станів.
Аннотация к работе
Попередження пресуїцидальних форм поведінки військовослужбовців в умовах воєнного конфлікту та після його завершення ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ психічний військовослужбовець пресуїцидальний поведінка БАР - біполярний афективний розлад ВІЛ - вірус імунодефіциту людини «ЗПС» - «Запитайте, Подбайте, Супроводжуйте»Феномен неадекватної поведінки людини в сучасній науці та практиці розглядається як гостра медико-соціальна та соціально-психологічна проблема, що постійно перебуває у полі зору фахівців різних галузей: соціологів, психіатрів, психофізіологів, медичних психологів, юристів та педагогів. Станом на 2010 рік більша частка військовослужбовців США покінчили життя самогубством, ніж загинули в Афганістані чи в Іраку. При цьому близько 70 % суїцидальних дій повязані з проблемами міжособистісних відносин військовослужбовців з оточуючими після повернення із зони бойових дій - «психічний розлад загрожує повернути війну додому, як особистісно значущий чинник і той фактор, який зумовлює втрати громадського здоровя». Так, в структурі безповоротних втрат військовослужбовців в зоні АТО та після повернення зі Сходу країни самогубство стало займати значиме місце. Психічне здоровя - це відносно стійкий стан організму і особистості, який дозволяє людині усвідомлено, враховуючи свої фізичні і психічні можливості, а також оточуючі природні і соціальні умови, здійснювати і забезпечувати свої індивідуальні, громадські, біологічні і соціальні потреби на основі нормального функціонування психофізіологічних систем, здорових психосоматичних і соматопсихічних відношень в організмі.Особливістю суїцидальних спроб військовослужбовців є те, що контингент, який вчинив самогубства складають переважно особи, які не мають явних симптомів психічної патології в період до служби в армії і поза моментом суїцидальних дій. Однак, за даними ретроспективних досліджень, на момент самогубства у частини військовослужбовців відзначалися ознаки невротичних розладів (розлади адаптації) або афективних порушень (депресія), або залежності від психо-активних речо-вин (ПАР), в основному від алкоголю. Ризик суїциду у військовослужбовців, які страждають депресією, є дуже високим (8-30 %) незалежно від характеру та перебігу розладу. Однак ряд клінічних особливостей депресії може асоціюватися з виключно високим ризиком самогубства: депресивний або змішаний епізод в клініці розладів адаптації, особливо II типу; часті зміни фаз (4 і більше фаз / рік); перехід від манії до депресії; коморбідність депресії з залежністю від ПАР; поєднання депресії з тривогою; відновлення фізичної активності до поліпшення настрою в процесі лікування антидепресантами. Високий суїцидальний ризик може бути асоційований з такими розладами, як нервова анорексія, панічний розлад, розлади, повязані зі стресом і ін.Безпосередніми організаторами роботи щодо профілактики самогубств у військовій частині є командир, заступник командира з виховної роботи, начальник медичної служби.Навчання профілактичним заходам з попередження суїциду повинно проводитись в різні періоди дислокації військ: - Підготовчий (період бойового злагодження) До навчання мають бути залучені військовослужбовці кожного підрозділу, їх командири, медичні та немедичні фахівці, які займаються питаннями неадекватної поведінки людини, капелани, а також члени сімей військовиків. Воєнний колектив, в якому синхронізовані елементи підготовки командирів у розпізнаванні основних маркерів суїциданта, вміння провести бесіду з ним, а також функціонує система для раннього виявлення та надання відповідної допомоги, має кращі шанси на ліквідацію або скорочення числа самогубств та суїцидальних спроб. Командири підрозділів повинні відслідковувати процес якісної та якомога швидшої інтеграції новоприбулих військовослужбовців у військовий колектив та гарантувати наявність у підпорядкованому підрозділі достатньої кількості солдат, що володіють навиками допомоги військовослужбовцям із суїцидальною схильністю. Такі групи значно покращують процес відстеження військовослужбовців, які мають високий ризик суїцидальності як перед відправленням, так і під час виконання завдань за призначенням.Проводячи амбулаторні прийоми, постійно спілкуючись з військовослужбовцями, військовий лікар має можливість систематично спостерігати за поведінкою воїнів, визначати їх особливості і виявляти причини тих або інших відхилень в поведінці. Необхідно оцінити частоту, тривалість і характер цих феноменів, а також здатність контролювати їх військовослужбовцем самостійно. Крім того, непрямі загрози можуть бути виражені в символічній невербальній формі (приклад: військовослужбовець, незадовго до суїциду намалював висячого солдата). Логіка вчинку відображена в наступних прикладах: військовослужбовець завдає собі поріз в області передпліччя, сподіваючись, що переслідувачі «побачать як я себе покарав і відстануть», «пожалівши» його; військовослужбовець завдає глибокий поріз в області шиї, бажаючи «вбити себе і не залишити їм шанс знущатися» над собою.
План
Зміст основних заходів та рекомендації щодо профілактики суїцидальної поведінки