Вклад у заснування та розвиток гештальтпсихології - вчених Вертмейхера, Коффка і Келера. Основа ідея гештальт-руху: дослідження константності сприйняття руху. Відкриття фі-феномену - створення враження руху під дією одного нерухливого подразнення.
Аннотация к работе
Попередні впливи гештальтпсихології Як і у будь-якого наукового напрямку, у гештальтпсихології були свої історичні попередники. Відбиття її головного принципу, заснованого на цілісності сприйняття, можна знайти в роботах німецького філософа Еммануїла Канта (1724-1804), що писав всі свої трактати, сидячи в домашньому халаті. Кант затверджував, що, коли ми сприймаємо те, що називаємо обєктами, ми маємо справу із психічними процесами, які можуть здатися нам складеними з окремих чутливих елементів. Психолог Франц Брентано (1838-1917), що працював у Віденському університеті, заперечував проти уявлення Вундтом свідомого досвіду у вигляді суми його окремих частин і затверджував, що психологія повинна вивчати процес усвідомлення. Книга професора фізики празького університету Ернста Маха (1838-1916) Аналіз відчуттів (The Analysis of Sensations), що вийшла в 1885 році, безпосередньо вплинула на виникнення гештальтпсихології. Дослідження Вільяма Джемса, що виступало проти ідеї атомізму, також послужили основою для створення гештальтпсихології. Фи-Феномен Формальний рух, відоме за назвою гештальтпсихології, сформувалося після опублікування результатів дослідження, виконаного в 1910 році Максом Вертхеймером.