Визначення поняття зовнішніх відносин. Структура, права та функції внутрішньодержавних органів зовнішніх відносин, робота дипломатичних представництв. Право на дипломатичний захист як дискреційне право держави та громадянина згідно з Конституцією.
Аннотация к работе
Поняття зовнішніх відносін державОргани зовнішніх зносин - це органи державної влади та управління, окремі особи, правомочні представляти субєкти міжнародних відносин, виражати його волю, захищати його інтереси в міжнародних справах і інтереси її громадян.Зовнішні зносини у вузькому значенні можна визначити як ту частину загальної системи міжнародних відносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює лише офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів звязку і відносини між державами й іншими субєктами міжнародного права, із метою здійснення їхніх зовнішніх функцій мирними засобами, відповідно до міжнародного права. Слід мати на увазі, що юридичний статус і правовий режим інших, крім держав, субєктів міжнародного права, органи і посадові особи яких неминуче знаходяться і діють на території якоїсь держави, регулюються спеціальними договорами, що укладаються з державою їхнього перебування, і тому загальним міжнародним правом не регулюються. При розширювальному тлумаченні права держав на участь у міжнародному спілкуванні сюди ж можна віднести: право на участь у створенні норм міжнародного права; право на участь у загальних міжнародних договорах; право на виклад офіційної позиції кожної держави з тих або інших питань, що торкаються її законних прав та інтересів в міжнародному спілкуванні, у зовнішньополітичних заявах, нотах та інших актах дипломатії. Відповідно до положень Конституції України Верховна Рада України: визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики; заслуховує позачергові і щорічні послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошує по представленню Президента України стан війни і укладання миру; схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України й інших військових формувань у випадку збройної агресії проти України; здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; підтверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; здійснює парламентський контроль у межах Конституції України; дає у встановлений законом термін згоду на обовязковість міжнародних договорів України і денонсацію міжнародних договорів України. Президент України: є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України (стаття 102 Конституції України); він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу, щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Раді України про внутрішнє і зовнішнє становище України; представляє державу в міжнародних зносинах; здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави; веде переговори й укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі й відзивні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; надає вищі дипломатичні ранги; очолює Раду національної безпеки й оборони; вносить у Верховну* Раду України представлення про оголошення стану війни і приймає рішення про використання Збройних Сил України у випадку збройної агресії проти неї; приймає рішення про прийняття в громадянство і припинення громадянства України; про надання притулку в Україні.По-перше, глава дипломатичного представництва є єдиною офіційною особою держави, що акредитує, яка представляє її з усіх питань у державі перебування. По-друге, він також є старшою посадовою особою держави, що акредитує, стосовно всіх інших можливих представників цієї держави. Слід зазначити, що клас повіреного в справах не можна плутати з посадою тимчасового повіреного в справах, який виконує обовязки глави дипломатичного представництва на період його відсутності (хвороба, відрядження, відпустка). Від класів глав дипломатичних представництв слід відрізняти дипломатичні ранги. їхня основна відмінність полягає в тому, що класи дипломатичних представників знаходяться в сфері регулювання нормами міжнародного права, а дипломатичні ранги - це службові звання старшинства дипломатів, що установлюються відповідно до внутрішньодержавного права держави, що акредитує. Дипломатичний персонал - це особи, що мають дипломатичні ранги (як правило, вони є громадянами держави, що акредитує, але в деяких випадках на дипломатичну посаду можуть бути призначені громадяни держави перебування або третьої держави, але тільки за згодою влади приймаючої держави).
2. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року// Україна на міжнародній арені. - 1991-1995: Зб. док. і матеріалів. Книга 1. - Київ, 1998; Книга 2. - 1998.
3. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року// Україна на міжнародній арені. - 1991-1995: Зб. док. і матеріалів. - Київ, 1998.
4. Закон України «Про дипломатичну службу» //Оф. вісник України. - 2001. - №42.
13. Подойма Д.Г. Дипломатичний захист громадян (до питання вивчення теми Комісії міжнародного права ООН)// Науковий вісник Дипломатичної академії України. - Вип. 3. - К., 2000
14. Попов В.И. Современная дипломатия: теория и практика. - М., 2003
15. Пухкало О.Г. Політико-правові засади сучаної української дипломатії // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - Вип.6. - К., 2002
16. Репецький В.М. Дипломатичне і консульске право.- Львів, 2002.
17. Репецький В.М.Дипломатичне і консульське право: Підручник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 372 с.