Теоретичні аспекти визначення адміністративної діяльності органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України та її ознак. Опис підходів до формулювання поняття адміністративної діяльності. Функціонування кримінально-виконавчої інспекції.
Аннотация к работе
У статті розроблено теоретичні аспекти визначення адміністративної діяльності органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України та її ознак.Перебудова багатьох аспектів функціонування системи виконання покарань потребує перегляду організаційно-управлінських аспектів діяльності її органів та установ. Серед багатьох інших питань потребують наукового опрацювання й питання адміністративної діяльності в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України). Необхідно зазначити, що в Україні та й інших країнах дотепер так і немає загальновизнаного поняття адміністративної діяльності й чітко усталеної її концепції. Тому питання, які будуть розглянуті у статті, уважаємо актуальними. адміністративниц кримінальниц виконавчий Серед наукових досліджень проблем управління в органах та установах виконання покарань необхідно відзначити роботи Є.Ю.Бараш, ураховуючи належність ДКВС України до держави й походження цього органу від публічної влади, зазначав, що система управління ДКВС України повинна ґрунтуватися та функціонувати з урахуванням загальних принципів і підходів, властивих здійсненню державного управління та організації функціонування більшості державних органів, відповідно до яких покладання на ДКВС України обовязку щодо реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань передбачає переважно централізований спосіб організації, функціонування й управління кримінально-виконавчою службою та наділення субєкта управління цією службою адміністративно-владними повноваженнями. Централізація системи управління ДКВС України, ураховуючи обсяг і специфіку виконуваної функції та завдань, покладених на цю службу, повинна забезпечувати побудову ієрархічної системи органів, підприємств і установ кримінально-виконавчої системи, які переважним чином мають між собою підпорядкування по вертикалі, що й зумовлює спосіб і метод реалізації управління ДКВС України [2; 3, с. Він також указує на особливості адміністративно-правового статусу системи органів та установ ДКВС України, які полягають у тому, що, по-перше, адміністративно-правове регулювання діяльності знаходиться в межах загального державно-правового регулювання як його складова і в тісній взаємодії із нормативно-правовими актами кримінально-виконавчого змісту; по-друге, серед форм адміністративно-правового регулювання діяльності значне місце належить підзаконним актам; по-третє, адміністративно-правовому регулюванню підлягає широке коло суспільних відносин у сфері діяльності ДКВС України, а процес виконання кримінального покарання за своєю суттю є специфічною адміністративною діяльністю [4, с.190-191]. Гречанюк адміністративну діяльністю в органах та установах Державної пенітенціарної служби України визначає як урегульовану правовими нормами владну, виконавчо-розпорядницьку діяльність, спрямовану на забезпечення виконання поставлених перед органами та установами Державної пенітенціарної служби України завдань і реалізацію визначених функцій щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; упорядкування внутрішньосистемних відносин, які виникають у процесі організації самої системи установ та органів Державної пенітенціарної служби України, забезпечення необхідних умов для її функціонування [5, с.
Вывод
Розроблені теорією адміністративного права загальні підходи до визначення адміністративної діяльності містять певні ознаки, що дають змогу «сконструювати» модель визначення адміністративної діяльності, застосовану до будь-якого органу виконавчої влади. На думку В.М. Редкоус, основними ознаками адміністративної діяльності є такі: 1) виконавчо-розпорядчий характер, який визначається призначенням органу виконавчої влади;
2) організуючий характер, спрямованість на здійснення завдань і функцій держави в певній сфері державного управління;
5) звязок із реалізацією встановленої системи адміністративно-правових повноважень, а за необхідності - і заходів адміністративного примусу;
6) наявність певних форм і методів здійснення [1, с. 105-106].
Спробуємо екстраполювати основні ознаки адміністративної діяльності на функціонування ДКВС України. Так, Є.Ю. Бараш, ураховуючи належність ДКВС України до держави й походження цього органу від публічної влади, зазначав, що система управління ДКВС України повинна ґрунтуватися та функціонувати з урахуванням загальних принципів і підходів, властивих здійсненню державного управління та організації функціонування більшості державних органів, відповідно до яких покладання на ДКВС України обовязку щодо реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань передбачає переважно централізований спосіб організації, функціонування й управління кримінально-виконавчою службою та наділення субєкта управління цією службою адміністративно-владними повноваженнями. Централізація системи управління ДКВС України, ураховуючи обсяг і специфіку виконуваної функції та завдань, покладених на цю службу, повинна забезпечувати побудову ієрархічної системи органів, підприємств і установ кримінально-виконавчої системи, які переважним чином мають між собою підпорядкування по вертикалі, що й зумовлює спосіб і метод реалізації управління ДКВС України [2; 3, с. 374].
С.В. Зливко справедливо говорить про те, що ДКВС України є класичною управлінською системою, яка має всі організаційні характеристики, сформована на засадах поєднання централізованого управлінського впливу й децентралізації. Він також указує на особливості адміністративно-правового статусу системи органів та установ ДКВС України, які полягають у тому, що, по-перше, адміністративно-правове регулювання діяльності знаходиться в межах загального державно-правового регулювання як його складова і в тісній взаємодії із нормативно-правовими актами кримінально-виконавчого змісту; по-друге, серед форм адміністративно-правового регулювання діяльності значне місце належить підзаконним актам; по-третє, адміністративно-правовому регулюванню підлягає широке коло суспільних відносин у сфері діяльності ДКВС України, а процес виконання кримінального покарання за своєю суттю є специфічною адміністративною діяльністю [4, с.190-191].
С.К. Гречанюк адміністративну діяльністю в органах та установах Державної пенітенціарної служби України визначає як урегульовану правовими нормами владну, виконавчо-розпорядницьку діяльність, спрямовану на забезпечення виконання поставлених перед органами та установами Державної пенітенціарної служби України завдань і реалізацію визначених функцій щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; упорядкування внутрішньосистемних відносин, які виникають у процесі організації самої системи установ та органів Державної пенітенціарної служби України, забезпечення необхідних умов для її функціонування [5, с. 378-379]. Таке визначення фактично єдине у вітчизняній науці, специфіковане до діяльності системи виконання покарань. Воно достатньо виважене, але, на нашу думку, визначає тільки загальні засади адміністративної діяльності в цій сфері, при цьому варто більше деталізувати її головні характеристики.
Досліджуючи діяльність кримінально-виконавчої інспекції, Р.В. Алієв [6] розглядає її як тісно повязану з діяльністю в галузі адміністративного права. Він зазначає, що адміністративно-правова діяльність нерозривно повязана з діяльністю працівників кримінально-виконавчої інспекції, а також діяльністю, повязаною з проведенням індивідуально-профілактичної роботи з особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням. Зміст цієї діяльності, на його думку, полягає в тому, що при здійсненні контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, застосовуються заходи виховного характеру. Адміністративна діяльність кримінально-виконавчої інспекції повязується зі здійсненням із правопорушниками роботи, спрямованої на формування в них пра- вослухняної поведінки і стимулювання до повернення на життєву позицію, що відповідає суспільним нормам та інтересам [7, с. 47].
Н.О. Мельникова під адміністративною діяльністю виправної установи розуміє сукупність виконавчо-розпорядчих дій, здійснюваних посадовцями виправної установи в адміністративно-правових формах і адміністративно-правовими методами, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування установи й запобігання адміністративним правопорушенням [8, с. 24].
Узагальнюючи всі наукові підходи щодо розуміння адміністративної діяльності, а також опрацювавши наукові й нормативні підходи до її змісту в різних правоохоронних органах та органах державного управління, доходимо висновку, що адміністративна діяльність в установах та органах ДКВС України - це комплексне процесуальне явище, яке охоплює таке: 1) особливий комплекс послідових дій і заходів, який здійснюється системно відповідними владними субєктами установ та органів ДКВС України в адміністративно-правових формах і адміністративно-правовими методами і спрямований на забезпечення виконання поставлених завдань у сфері виконання покарань і реалізацію функцій у цій сфері;
2) формування, упорядкування, корегування та трансформацію внутрішньосистемних і внутрішньоструктурних відносин у сфері виконання покарань;
3) налагодження інтеграції служби виконання покарань до загальнодержавної системи органів державної влади як особливого субєкта, без існування якого досягнення політики у сфері кримінальної юстиції та правоохоронних органів неможливе;
4) здійснення юрисдикційних повноважень, спрямованих на запобігання, припинення і притягнення до відповідальності як спецконтингенту й персоналу установ та органів виконання покарань, так і інших осіб, котрі посягають на встановлений у цій сфері порядок;
5) забезпечення адміністративних контрольно-наглядових заходів, спрямованих, з одного боку, на реалізацію окремих видів покарань, а з іншого - дотримання режиму законності у процесі діяльності органів та установ ДКВС України.
Отже, адміністративна діяльність в установах та органах Державної кримінально-виконавчої служби України - це системне поєднання управлінської, юрисдикційної, розпорядчої й наглядової діяльності цієї служби.
У наукових роботах можна знайти згадку про дві значимі ознаки адміністративної діяльності установ виконання покарань. Перша ознака полягає в тому, що ця діяльність належить до правозастосовної діяльності, здійснюваної виправними установами як субєктами виконавчої влади, і правотворчої (локальної нормотворчості). Другий погляд відбиває її нерозривний звязок з управлінням у галузі виконання кримінальних покарань [8, с. 26].
Наведене нами раніше визначення адміністративної діяльності в установах та органах ДКВС України надає можливість виокремити ознаки цього виду діяльності: - особливий специфічний комплекс послідових дій, заходів, який здійснюється системно. їхня особливість і специфіка зумовлена субєктивно-обєктивними факторами, серед яких специфічна сфера (виконання покарань), наявність засуджених осіб як обєкта впливу, особливе середовище здійснення тощо;
- адміністративна діяльність здійснюється виключно субєктами, наділеними владними повноваженнями. Насамперед ідеться про персонал ДКВС України, який, відповідно до посадових обовязків, приймає управлінські рішення, що стосуються як інших посадових осіб, так і засуджених;
- здійснюється в адміністративно-правових формах і адміністративно-правовими методами, спрямований на забезпечення виконання поставлених завдань у сфері виконання покарань і реалізацію функцій у цій сфері;
- впливає на формування, упорядкування, корегування і трансформацію внутрішньосистемних і внутрішньоструктурних відносин у сфері виконання покарань. Ця характеристика розкривається через зміст управління в системі виконання покарань та щодо конкретної установи, органу. З цього приводу варто відзначити, що дуже часто питання адміністративно-управлінської діяльності повязується з виданням індивідуально-розпорядчих актів, спрямованих на упорядкування окремих відносин у певній сфері [9; 10; 11]. Такий підхід не можна вважати правильним і говорити про його ефективність через явну спрощеність. Управління - це складний та творчий процес, який характеризується різноманіттям методів, повинен ураховувати зовнішні й внутрішні фактори, динаміку розвитку оперативної ситуації в тій чи іншій сфері, здатність впливати на обєкт. Можна говорити про певне мистецтво прийняття управлінських рішень. У системі виконання покарань управлінські рішення приймаються в багатьох сферах функціонування цієї системи, і їх прийняття потребує від владного субєкта комплексних знань про специфіку пенітенціарної діяльності. Мова йде про те, що управлінський вплив здійснюється щодо персоналу ДКВС України нижчого рівня, який повинен трансформувати управлінські вказівки в комплексний вплив на засуджених (у тому числі психолого-педагогічний), а у випадку неспрямування їх на спецконтингент визначити найефективніші заходи щодо їх реалізації. Справді, головним юридичним закріпленням управлінських рішень є прийняття правових актів. Проте їх конкретна реалізація повязана з існуванням власного документообігу на рівні окремих функціональних підрозділів. Наприклад, завдання, які надаються до соціально-психологічної служби, реалізуються у відповідних виховних заходах і фіксуються у спеціальних журналах та індивідуальних планах роботи із засудженими;
- інтеграція служби виконання покарань до загальнодержавної системи органів державної влади повязується з тим, що означена система є складовою державного управління й системи органів виконавчої влади. Через механізми адміністративної діяльності налагоджується співпраця з державними та недержавними інституціями. Досягнення цілей цієї системи без залучення сторонньої допомоги в сучасних умовах неможливе;
- адміністративно-юрисдикційна діяльність у ДКВС України, на нашу думку, повязується з можливістю вирішення адміністративно-правових конфліктів деліктного змісту і спорів погоджувального характеру. Крім того, для ДКВС України принциповим також є існування окремих проваджень, повязаних із виконанням кримінальних покарань, не повязаних із позбавленням волі;
- адміністративна контрольно-наглядова діяльність повязується зі здійсненням спеціальних заходів, які спрямовані на встановлення відповідності нормативного порядку діяльності органів та установ виконання покарань фактичному, що дає змогу забезпечити режим законності й гарантувати права засуджених осіб. Закон передбачає, що контроль за діяльністю ДКВС України здійснюється відповідно до закону, а нагляд за дотриманням законності в діяльності ДКВС України здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України [12]. Проте потрібно вказати, що нині вони знаходяться в колі пріоритетів діяльності державних і громадських інституцій, адже саме вони здатні забезпечити додержання законності при виконанні кримінальних покарань, а також сприяти подальшій модернізації системи виконання покарань.
Висновки. Отже, ураховуючи вищевикладене, варто зазначити, що у сфері виконання кримінальних покарань потрібно більш детально приділяти увагу не тільки забезпечувальним процедурам реалізації покарань, а й питанням правильної організації й діяльності системи органів та установ, які безпосередньо їх реалізують. Адміністративна діяльність - комплексне явище, що є серцевиною функціонування органів та установ виконання покарань, у ній зосереджуються головні характеристики, що забезпечують здатність указаних установ та органів ефективно функціонувати й досягати поставлених цілей. Вади, що виникають або наявні у правильній організації адміністративної діяльності, призводять до виникнення багатьох труднощів, які в кінцевому підсумку спричинюють комплексні проблеми, негативні явища. Ідеться про дисбаланс управлінських процесів, наслідком чого може бути неефективне використання трудових ресурсів, перевантаження роботи окремих категорій працівників; порушення в юрисдикційних процедурах, унаслідок чого можуть бути порушені окремі права, законні інтереси засуджених та інших осіб і зловживання власними правами з боку працівників служби виконання покарань; неефективність співпраці, а інколи в межах спільної діяльності з різними інституціями вияви корупції, які додатково призводять до руйнування довіри до системи виконання покарань; недостатнє інформування громадськості про зміни, які відбуваються під час реформ, про позитиви та невдачі тощо. Отже, тільки за допомогою системно налагодженої адміністративної діяльності, а також постійного моніторингу за процесами в межах її здійснення, її трансформаціями можна здійснювати поступальний розвиток, а в окремих випадках - визначати шляхи потрібних змін.
Список литературы
1. Редкоус В.М. Понятие административной деятельности органов национальной безопасности государств-участников СНД / В.М. Редкоус // Право и государство: теория и практика. - 2008. - № 6 (42). - С. 103-109.
2. Бараш Є.Ю. Функції управління Державною кримінально-виконавчою службою / Є.Ю. Бараш // Наше право. - 2011. - № 2. - Ч. 2. - С. 87-91.
3. Бараш Є.Ю. Адміністративно-правові засади управління державною кримінально-виконавчою службою України : дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Є.Ю. Бараш ; Харківський національний університет внутрішніх справ. - Х., 2012. - 474 с.
4. Зливко С.В. Правові та організаційні засади діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України в сучасних умовах : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С.В. Зливко ; Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2010. - 241 с.
5. Гречанюк С.К. Теорія та практика взаємодії органів та установ Державної пенітенціарної служби України з державними та неурядовими інституціями : дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С.К. Гречанюк ; Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2011. - 520 с.
6. Алієв Р.В. Адміністративна діяльність кримінально-виконавчої інспекції щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням : автореф. дис. . канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»/ Р.В. Алієв ; Національний університет біоресурсів і природокористування України. - К., 2009. - 20 с.
7. Алієв Р.В. Адміністративна діяльність кримінально-виконавчої інспекції щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням: дис. . канд. юрид. наук :спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Р.В. Алієв ; Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009. - 214 с.
8. Мельникова Н.А. Административная деятельность учреждений Федеральной службы исполнения наказаний : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / Н.А. Мельникова ; Академия управления МВД РФ. - М., 2011. - 270 с.
9. Шестаков А.В. Менеджмент и право : [курс лекций] / А.В. Шестаков. - М. : Дашков и К, 2000. - 398 с.
10. Цуруль О.А. Менеджмент у державних організаціях : [навч.-метод. посіб. для са- мост. вивч. дисц.] / О.А. Цуруль. - К. : КНЕУ, 2003. - 108 с.
11. Токарева В.І. Науково-теоретичні засади формування системи підготовки управління персоналу в Україні : [монографія] / В.І. Токарева. - Донецьк : Альматео, 2005. - 327 с.
12. Про Державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 30. - Ст. 409.