Аналіз поняття та сутності закінченого та незакінченого замаху на злочин. Особливості розмежування та поділу понять при призначенні покарання за вчинене діяння та вирішенні питань, пов’язаних з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця.
Аннотация к работе
В статті досліджується поняття та сутність закінченого та незакінченого замаху на злочин. В Кримінальному Кодексі України 2001 року (далі - КК України) вперше визначено замах на злочин видом незакінченого злочину, законодавчо закріплено види замаху на злочин і передбачено спеціальні засади призначення покарання за незакінчений злочин і за замах, зокрема. 15 КК України „замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі” [4, с. На нашу думку, закінчений замах на злочин має місце тоді, коли особа виконала дії, які утворюють обєктивну сторону злочину і які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але наслідки не настали через причини, які не залежали від її волі. 196 не тільки при незакінченому замаху, але й при закінченому також; по-друге, наявність причин (обставин), які не залежать від волі особи і через які злочин не доводиться до кінця, випливає із самого поняття замаху на злочин і є характерним як для закінченого, так і незакінченого замаху на злочин; по-третє, помилка особи відносно предмета чи засобів у всіх випадках утворює окремий вид замаху - непридатний замах на злочин.