Діалектика: методологічне та світоглядне значення. Антиподи діалектики софістика та метафізика. Принцип тотожності мислення і буття, єдності рефлексії та руху, всезагального зв"язку. Принцип тотожності протилежностей. Принцип діалектичного заперечення.
Аннотация к работе
Діалектика - теорія світобудови, мистецтво логічного мислення, методологія, концептуальна основа революційної ідеології, характеристика особливостей людської діяльності або людського ставлення до дійсності, суспільно корисна форма критичного діалогу та ін.Принципи діалектики - вихідні, обєктивні за змістом ідеї матеріалістичної діалектики, що відображають найзагальніші закономірності процесу розвитку предметів і явищ обєктивної дійсності і виконують методологічну функцію у науковому і філософському пізнанні: 1.Принцип тотожності мислення і буття. Якість виявляє притаманну речам специфіку, визначеність, що тотожне з їхнім буттям і відрізняє їх від інших речей у певній системі звязків. На підґрунті механістичного світогляду у філософії Нового часу сформувалось ділення на первинні (протяжність, рух, спокій) і вторинні (смак, колір та ін.) якості. Гегель визначав якість як логічну категорію, що складає початковий ступінь пізнання речей і становлення світу, як безпосередню характеристику буття обєкта. Даними ідеями або заперечується принцип суперечливості розвитку, а якщо й визнається суперечливість, то не внутрішня (саморозвиток), а зовнішня; розвиток зводиться або виключно до еволюціонізму (заперечуються скачки), або до катастрофізму (абсолютизуються скачки, заперечується еволюція).