Виокремлення поняття і сутності суперечки, розгляд історії її розвитку. Ознайомлення з видами суперечки. З’ясування за якими правилами відбувається суперечка. Дослідження психологічних аспектів еристики. Аналіз основних прийомів впливу на співрозмовника.
Аннотация к работе
Під суперечкою мають на увазі протиставлення, зіткнення думок. Мистецтво ведення суперечки отримало назву еристика. Відомості про суперечку можна знайти в роботах давніх філософів Сократа, Діогена, згадках більш пізніх письменників. У сучасній науковій, довідковій літературі слово суперечка позначає всяке зіткнення думок, розбіжність в точках зору з якого-небудь питання, предмету, боротьба, за якої кожна зі сторін відстоює свою правоту. Діалектика в Стародавній Греції була областю знання, предметом якої було мистецтво ведення бесіди, суперечки.Зосереджена суперечка коли ті, хто сперечаються весь час мають на увазі спірну теза, і все, що вони говорять або що приводять в доказ, служить для того, щоб спростувати або захистити цю тезу. Одним словом, суперечка крутиться близько одного центру, одного осередку, не відходячи від нього в сторони. Безформна же суперечка не має такого осередку. Але часто суперечка ведеться між кількома особами, з яких кожне вступає в суперечку або з боку захисту тези, або з боку нападу. Суперечка з багатьма учасниками може сама собою "налагодитися" - особливо усна суперечка - лише в тих випадках, коли всі учасники її мають гарну здатністю схоплювати сутність того, що говориться, і розуміння сутності завдання суперечки.Полемістам необхідно знати основні правила ведення суперечки, дотримання яких підвищує його ефективність і плідність, сприяє успіху в дискусії і полеміці. Предмет суперечки - це ті положення, судження, які підлягають обговоренню шляхом обміну різних точок зору, зіставлення інших думок. Не випускайте з уваги головні положення, через які ведеться суперечка. Щоб не втратити предмета суперечки, не дати можливості відвести себе в бік від вирішення основного питання, щоб обговорення спірної проблеми було плідним і результативним, щоб суперечка не перетворився на порожню балаканину, полемісти повинні добре знати предмет суперечки, розбиратися в поставлених завданнях, тонкощах справи, бути ерудованими і компетентними. Думки учасників суперечки можуть бути різними, але повинна бути спільна мета, прагнення знайти правильне рішення, бажання розібратися в спірному питанні і добитися істини.Одним з головних компонентів будь-якого спілкування є встановлення психологічного контакту між співрозмовниками. Коли співрозмовники встановили контакт, то їхні тіла, так само як і їхні слова, відповідають одне одному. Ви могли помітити, що люди, які знаходяться в рапорті, мають тенденцію до того, щоб віддзеркалювати та відповідати один одному в позах, жестах і поглядах. Ви можете підлаштуватися до тону, темпу, гучності та ритму мовлення співрозмовника. "Але" вважають деструктивним словом, воно підсвідомо говорить про те, що ви чуєте, що говорить співрозмовник, але маєте низку зауважень.В основі суперечки лежать обєктивні протиріччя матеріального світу і неоднакові потреби та інтереси людей. Учасниками суперечки є пропонент, який висуває і обстоює думку-тезу, і опонент, який піддає сумніву чи заперечує тезу пропонента. Третім, колективним субєктом суперечки є аудиторія, хоча суперечка може відбуватися і за її відсутності. В літературі існує багато теорій про психологічні типи людей на підставі їхніх фізіологічних особливостей і способів мислення. Звичні способи мислення залишають відбитки в мовленні людини і в невербальних проявах (пози, жести, міміка, дихання, темп і ритм мовлення, рухи очей).
План
План
Вступ
1. Загальна характеристика суперечки
2. Види суперечок
3. Правила ведення суперечок
4. Психологічні прийоми впливу в суперечках
Висновок
Список використаних джерел
Вывод
Отже, "Суперечка" - поняття багатозначне. Загальним для всіх цих значень є відсутність єдиної думки її учасників, наявність розходжень у їх поглядах, протиборство. В основі суперечки лежать обєктивні протиріччя матеріального світу і неоднакові потреби та інтереси людей. Учасниками суперечки є пропонент, який висуває і обстоює думку-тезу, і опонент, який піддає сумніву чи заперечує тезу пропонента. Третім, колективним субєктом суперечки є аудиторія, хоча суперечка може відбуватися і за її відсутності.
В літературі існує багато теорій про психологічні типи людей на підставі їхніх фізіологічних особливостей і способів мислення. Проте іноді за короткий проміжок часу дуже важко зясувати психотип співрозмовника, щоб грамотно побудувати з ним бесіду. Скористуйтеся наведеними вище техніками.
Звичні способи мислення залишають відбитки в мовленні людини і в невербальних проявах (пози, жести, міміка, дихання, темп і ритм мовлення, рухи очей).
Люди, які мають різні репрезентативні системи, в процесі спілкування можуть стикатися з проблемами налагодження контакту зі співрозмовником. У термінах психології - з проблемами встановлення рапорту з партнером по комунікації.
Якщо ви зможете, використовуючи психотехніки підлаштуватися, пристосуватися до способу мислення співрозмовника, до його провідної репрезентативної системи, то ваше спілкування буде значно ефективнішим і успішнішим за своїми результатами. Однак треба памятати, що ці психотехніки не є ще одним способом навішування ярликів. Не створюйте собі стереотипів. Суперечка стає дійсно мистецтвом тоді, коли обидва опоненти освічені та не нехтують правилами проведення суперечки. Тільки в цьому разі можна досягти істини.
Список литературы
1. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов / Н.Н. Васильев. - СПБ.: Речь, 2007. - 174 с
2. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. Современная риторика / Л.А. Введенская, Л.Г. Павлова12-е изд., стер. - Ростов-на-Дону.: Феникс, 2012.- 538 с.
3. Поварнин С.И. Спор: О теории и практике спора / С.И. Поварнин. - М.:Наука, 2002 с.
4. Минеева С.А. Полемика - диспут - дискуссия / С.А. Минеева. - М.: Знание,1990 - 100 с.
5. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник 2-е изд., испр. и доп/ Н.И. Кондаков. - М.: Наука, 1975. - 720 с
6. Хоменко І.В. Еристика. Підручник / І.В. Хоменко. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 280 с.