Вивчення сучасного змісту і значення елементів правового регулювання. Розглядання його сфери, межи та механізму. Характеристика методів правового регулювання та ознак його ефективності. Вивчення стану виконання законів і конституційної реформи в Україні.
Аннотация к работе
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: "Теорія держави і права" на тему: "Поняття та основні характеристики правового регулювання".2 Юридична відповідальність при правопорушення3.2 Аналіз основних напрямів вдосконалення системи законодавства в УкраїніДержава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулювання. 2) за допомогою правового регулювання відносини між субєктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки; Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. При встановленні сфери правового регулювання слід виходити не стільки із класифікації суспільних відносин (економічних, політичних тощо), скільки із матерії самого права як нормативного регулятора, цілеспрямованість якого - порядок у суспільстві.Прикладом може бути пільга. Прикладом може бути премія. Прикладом може бути подяка. Правове обмеження - це правове стримування протизаконної акції, що створює умови для охорони і захисту інтересів контрсубєкту і суспільних інтересів. Прикладом можуть бути встановлені законом виборчі обмеження.Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регулювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування. Механізм правового регулювання - це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси субєктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»). Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності: - засоби (норми права, субєктивні права і юридичні обовязки, рішення судів тощо, обєктивовані в правових актах); Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годинний механізм), виконує специфічні функції.Механізм правового регулювання складають елементи, обовязкові на окремих його стадіях: 1) принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права), обєктивовані в нормативно-правових актах; Норма права являє обою загальне обовязкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для субєкта як можливий варіант поведінки - субєктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки - субєктивні юридичні обовязки. Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб: а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію; Характер регулюючого впливу нормативної основи механізму правового регулювання залежить від того, як впливає право: шляхом зобовязуючого розпорядження, або шляхом дозволяння чи заборони. Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переведення загальних розпоряджень норм права в субєктивні юридичні права і субєктивні юридичні обовязки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють досягти виконання їх волі, задоволення інтересів.Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта - нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обовязків здійснюють самі субєкти, до яких цей акт звернений. Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких - нормативно-правовий, а інший - акт застосування норм права (індивідуальний акт). Механізм реалізації субєктивних прав і субєктивних юридичних обовязків Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обовязків (додержання заборон, виконання обовязків, використання прав), акт опосередкованої реалізації прав і обовязків (застосування права). Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридичних норм стосовно конкретних субєктів, а акт реалізації субєктивних юридичних прав і субєктивних юридичних обовязків - як «реалізатор» конкретних розпоряджень правових норм стосовно конкретних субєктів - це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних субєктів.Вона має дві форми - соціальну корисність і соціальну шкідливість Сутність соціальної значущості правової поведінки повязана з її властивістю впливати на стан суспільних відносин, змінювати звязки між субєктами, сприяти чи, навпаки, гальмувати нормальний процес взаємодії між людьми.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
1.1 Поняття механізму правового регулювання
1.2 Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
1.3 Стадії механізму правового регулювання
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА, ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Список литературы
ВСТУП
Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулювання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедливості, які містяться у ньому.
Правове регулювання - це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регулювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.
Механізм правового регулювання - це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси субєктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
Актуальність даної теми повязана с тим, що в умовах формування в Україні основ правової держави роль і значення правового регулювання суспільних відносин набуває особливого значення. Адже головною ознакою моделі держави, що характеризується як правова, виступає саме ознака високої правової урегульованості суспільних відносин. Тому питання підвищення ролі права постають у центрі уваги. Правове регулювання є найважливіші для держави та обєднань людей і конкретних осіб суспільні відносини, що обєктивно потребують і піддаються юридичному регулюванню і сторони яких виступають їх свідомими та вольовими учасниками. З розвитком суспільства змінюється предмет правового регулювання. Одні відносини відмирають і тому виходять зі сфери правового регулювання (наприклад, відносини, що повязані з існуванням спадкової монархії), інші - починають активно впливати на життя суспільства, і тому виникає потреба в їх правовому врегулюванні. Перед законодавцем коштує складне завдання - дотримати баланс між правовим регулюванням і суспільним саморегулюванням. Перш ніж піддати суспільне відношення нормативної регламентації, слід обґрунтувати необхідність, доцільність такого кроку. Зайве широке втручання законодавця в суспільне і приватне життя приводить до невиправданого обмеження особистої свободи індивідів, до порушення свобод людини, до тоталітаризму. Крім того, ефективність правового регулювання визначається відповідністю кінцевого результату правового регулювання цілям, поставленим законодавцем в правовій нормі. Юридичні норми дієві тоді, коли вони відповідають обєктивним умовам і закономірностям розвитку суспільства, в якому вони функціонують, коли їх зміст відповідає суспільній свідомості населення, в першу чергу принципам моральності і рівню правосвідомості, і коли норми даної галузі права діють погоджено з нормами має рацію інших його галузей.
Ступінь вивченості. До дослідження даної теми привертали свою вітчизняні і зарубіжні вчені. Найбільшу розробку даної теми представлено в роботах таких авторів, як Тимченко С.М. [23], Рабінович П.М. [15], Сіренко В.Ф. [18], Оніщук М. [10], Лисенков С.Л [6], Оніщенко Н.М. [12], Сарновська С.О. [17].
Обєктом даного дослідження є ефективність правового регулювання і шляхи її підвищення.
Метою курсової роботи є досліджування сутніти правового регулювання і ознак її ефективність.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі: - вивчити сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, - розглянути сфери, межи та механізм правового регулювання
- дати характеристику методів (засобів) і типів правового регулювання
- привести ознаки ефективного правового регулювання.
- вивчити стан і можливості вдосконалення правового регулювання в Україні (на прикладі розвитку виконання законів і стану конституційної реформи).
Методи дослідження. При написанні курсової роботи застосовувалися метод індукції і дедукції, які дозволили визначити ознаки ефективного правового регулювання, а також розглянути цю правову категорію в площині розвитку українського права. Використання системно-структурного методу дозволило дати характеристику структурних елементів правового регулювання.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що результати даного дослідження буде можливо застосувати при державному будівництві України, а також дозволити вирішити задачі вдосконалення механізму правового регулювання шляхом розбудови конституційної реформи.
Структурно робота складена з вступу, трьох розділів, висновків і списку джерел (25). правовий регулювання закон конституційний