Предмет, природа, система та завдання криміналістики, її зв"язок із суміжними галузями знань та місце у системі правових наук. Методологічні засади криміналістики, загальнонаукові та спеціальні методи, криміналістична техніка і тактика, технічні засоби.
Аннотация к работе
Вступ Криміналістика серед інших суспільних наук і, зокрема, юридичних, порівняно молода наука. Злочинність як явище завжди цікавила не тільки фахівців різних напрямків, але і всіх людей. Роздуми про те, що ж це за феномен, хто такі злочинці, чому вони роблять злочини, можна знайти в працях багатьох світових вчених: філософів, істориків, правознавців з найдавніших часів. Поняття і значення криміналістики 1.1 Предмет, система та завдання криміналістики Криміналістика - це наука, яка дійсно знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим, експертам, суддям науково обґрунтовані та перевірені практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та судового розгляду кримінальних справ. У повсякденному розумінні криміналістику пов’язують з детективами Агати Кристі та Конан Дойля про досвідчених слідчих, славетних експертів або доблесних нишпорок, але справжній зміст криміналістики не відповідає поверхневому уявленню детективного жанру. Криміналістика є самостійною галуззю наукового знання, яка має власний предмет і методи дослідження. Термін «криміналістика» (від лат. criminalis - те, що стосується злочину) вперше вживається наприкінці ХІХ ст. судовим слідчим, а згодом університетським професором Гансом Гроссом, який вважав її допоміжною щодо кримiнального права та визначав як вчення про реалії кримінального права. Історично криміналістика постала з надр кримінально-процесуальної науки й тому тісно пов’язана з теорією доказів. У юридичній літературі мають місце різні визначення предмета криміналістики: як науки про розслідування злочинів, або науки про розкриття злочинів, або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій. Питання про предмет криміналістики тривалий час залишалося дискусійним (наприклад, дискусії про предмет криміналістики 50-х чи 70-х рр.), що пов’язано зі складністю об’єкта пізнання (вивченням злочинної діяльності та діяльності щодо протидії злочинності). У 1967 р. Р. С. Бєлкін сформулював нове визначення предмета криміналiстики, яке стало панівним. В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики, згідно з якими криміналістика - це наука синтетичної природи (Р.С. Бєлкін та ін.).