Поняття та юридичні ознаки неосудності як кримінально-правової категорії. Загальна характеристика юридичних та медичних критеріїв неосудності. Порядок несення кримінальної відповідальності за злочини особами, визнаними неосудними за рішенням суду.
Аннотация к работе
Курсова роботаКримінально-правове поняття «неосудність» вказує на неможливість покладання на неосудного вини і, отже, притягнення його до кримінальної відповідальності. 19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.В процесі розвитку судової психіатрії та науки кримінального права у вченні про неосудність деталізувався та уточнявся даний стан, котрий розумівся і трактувався вченими неоднозначно, особливо коли річ йшла про критерії неосудності. Звертаючи увагу на дану обставину, В.Х.Кандинський писав, що закріплення уже в законі загального визначення неосудності необхідне перш за все для взаємопорозуміння між лікарями-психіатрами та юристами, оскільки при відсутності такого взаємопорозуміння лікар-експерт у суді не матиме можливості, даючи висновок про психічний стан звинуваченого, узгодити принципи та погляди психіатрії з вимогами кримінального закону. Термін та поняття «неосудність» являються виразом юридичної мови, якою користується нинішня доктрина та практика кримінального права, а з моменту прийняття цього терміну законодавцем у кодексах - ще й виразом правової мови, якою користується кримінальний закон. З даної точки зору питання про осудність (або ж неосудність), вину та відповідальність вирішується відповідно до конкретного суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом і поза цим діянням втрачає своє значення в кримінальному праві. З точки зору медицини, зокрема судової психіатрії, та кримінального права, неосудність визначається Г.В.Морозовим як юридичне поняття, яке означає хворобливий психічний стан особи на момент скоєння нею протизаконного діяння, що не дозволяє притягнути особу до відповідальності.У вітчизняному кримінальному законодавстві поняття неосудності в основному будується на поєднанні двох критеріїв - медичного (білогічного) та юридичного (психологічного), хоча в кримінально-правовій і медичній літературі з цього приводу існують різноманітні точки зору, але, так чи інакше, превалює названа. Юридичний критерій зазвичай іменують «психологічним», виділяючи в ньому два «моменти»-«інтелектуальний » та «вольовий»,які вважають самостійними критеріями неосудності - юридичними.Інколи критерії й ознаки неосудності ототожнюють. В.Х.Кандинський вважав, що юридичний (психологічний) критерій є «загальним критерієм неосудності», В.С.Трахтеров іменував інтелектуальний та вольовий «моменти» самостійними критеріями неосудності, а В.С.Орлов вказував,що не дивлячись на тісний звязок психічних функцій, інтелектуальний та вольовий «моменти», взяті окремо при психічних захворюваннях людини зберігають у відомій формі своє визначене значення. Не дивлячись на те, що поняття «психологічний» - родове поняття по відношенню до поняття «психопатологічний», перше поняття введено, щоб віднести певну здатність людини до сфери психології (нормально-психологічна здатність), друге («психопатологічний») пропонується для характеристики хворобливо-патологічних процесів психічної діяльності, що мають місце при неосудності. У радянській юридичній літературі обидва терміни вживаються як синоніми, а також, як і в роботах по судовій психіатрії, перевага надавалася поняттю - «медичний критерій».При визначенні медичного критерію неосудності одні автори називають його ознаки критеріями, інші ж говорять про медичний критерій неосудності та ознаки, що його характеризують (і це є більш правильним).Інколи під медичним критерієм розуміють «узагальнюючий прелік захворювань» або «різноманітні види психічних захворювань». І.Ф.Случевським висловлена пропозиція про заміну поняття «медичний критерій неосудності» терміном «загальномедичний критерій».Цей критерій відображає обєктивні процеси і явища розвитку людської особистості та її психічні здібності, а саме: здатність людини як особистості пізнавати обєктивні закономірності суспільного розвитку, відносини, які склалися в суспільстві, звичаї, норми моралі, правила людського спілкування, встановлені нормами права приписи й заборони, її здатність керувати пізнаними, а у випадку порушення існуючих заборон або приписів суспільства - здатність бути винною і відповідальною за вчинене. Юридичний критерій неосудності характеризує зміст неосудності як нездатність людини усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку вчинюваного діяння і нездатність керувати собою під час його вчинення. Питання про осудність і неосудність у кримінальному праві виникає лише тоді, коли особа вчинила суспільно небезпечне діяння. Однак трапляються випадки, коли особа, що страждає на психічне захворювання, може віддавати звіт у своїх діях, але не може керувати ними.
План
ЗМІСТ
Вступ
1 Неосудність як кримінально-правова категорія
2 Загальна характеристика критеріїв неосудності
2.1 Юридичний критерій
2.2 Медичний критерій медичний критерій злочин неосудність суд