Поняття про дефект та аномальний розвиток. Взаємозв’язок первинних ознак дефекту та вторинних відхилень в розвитку дитини. Компенсація зорової недостатності. Поняття корекції розвитку особистості при порушеннях зору. Адаптація, реабілітація особистості.
Аннотация к работе
Поняття сучасної тифлопсихологіїВ дефектології визначаються основні види аномалій, що спричинюють специфічний розвиток: порушення зору, слуху, мови, психіки, рухові порушення, а також складні порушення, як, наприклад, одночасне порушення слуху та зору (3). Виготським в роботі “Основні проблеми сучасної дефектології”, де він піддав критиці погляди вчених того часу на суть дефекту, як “чисто кількісної обмеженості розвитку”, і визначив основну тезу сучасної дефектології про те, що дитина, розвиток якої ускладнений дефектом, не просто менше розвинена, ніж її нормальні однолітки, а інакше розвинута: “дефективна дитина являє собою якісно інший, своєрідний тип розвитку”. Л.С. З одного боку дефект - це мінус, недолік, з іншого - плюс, тому, що він створює стимули до розвитку і саме в цьому криються величезні сили компенсації: “… дефект не є лише недолік, слабкість, але і плюс, джерело сили і здібностей, в ньому є позитивний смисл!” (1). Згідно з цією теорією, у дитини внаслідок первинного дефекту (при сліпоті або слабозорості це порушення зорового сприймання) виникають вторинні відхилення у розвитку - зміни процесів сприймання інших модальностей, своєрідність запамятовування, порушення особистісного розвитку (волі, впевненості, самооцінки, самостійності та ін.). Підкреслимо, ця своєрідність означає не лише наявність якихось негативних ознак розвитку, хоча дефект зору безперечно викликає цілий ряд змін у його загальному ході, але в той же час виявляються і деякі своєрідні риси позитивної спрямованості, як наслідок пристосування до реального оточення.Термін “компенсація” походить від латинського “compensatio” - поновлення, урівноваження і в загальнобіологічному його значенні означає одну з форм пристосування організму до умов існування при випаданні чи порушенні якоїсь функції. В дефектології компенсація розглядається як процес поновлення суспільно-людських функцій , а не функції окремого органу. Найбільш відомою з історії тифлопсихології була концепція про “вікаріат відчуттів”, згідно з якою, випадання однієї з функцій сприймання, недолік одного органу компенсується підвищеним функціонуванням і розвитком інших органів, як у випадку відсутності чи хвороби одного з парних органів - наприклад, нирки або легені - інший, здоровий орган компенсаційно розвивається, збільшується і бере на себе частину функцій хворого. Проте теорія вікаріату відчуттів, мала велике значення для розвитку тифлопсихології тому, що в ній психологи вперше підійшли до розуміння сліпоти не тільки як дефекту, недостатності, але і як психічного явища, яке має тенденції до розвитку шляхом покращення інших функцій. Адлера була недостатньою для наукового розуміння процесів компенсації, оскільки вже давно було помічено, що сліпа від народження людина своєї темряви не переживає і не прагне до світла.Слово “корекція” походить від латинського “correctio”, що означає покращення, виправлення. Стосовно здійснення позитивних впливів на розвиток особистості дитини, яка має психофізичні порушення сучасна дефектологія використовує поняття “корекційно-виховна робота”. Але в спеціальних закладах для дітей з порушеннями зору передбачено також додаткові індивідуально-групові заняття лікувально-корекційного характеру (заняття з розвитку та збереження залишкового зору, заняття з лікувальної фізкультури, логопедичні тощо). Корекція передбачає комплексний вплив на різні сторони розвитку аномальної дитини, оскільки наявність зорового дефекту не означає ізольованого випадіння однієї функції, а створює цілісну картину атипового розвитку, що більш-менш виражено охоплює різні сфери особистості. Головний акцент в корекції робиться на формуванні у дітей вищих психічних процесів (аналізуючого цілеспрямованого сприймання, логічного мислення, усвідомлених інтересів, відтворюючої та творчої уяви, довільного запамятовування, адекватного мовленнєвого відображення дійсності тощо), оскільки вони відіграють провідну роль у загальному психічному розвитку людини.Наприклад, слабозора людина адаптувалась до життя в умовах погіршеного зорового сприймання і коли остаточно втратила зір, - наступила дизадаптація, яка вимагає негайної допомоги (реабілітації) для повернення адаптивних можливостей тобто для реадаптації. Термін “абілітація” походить від грецького habilitas, що означає - здатність, придатність, а в спеціальному значенні - комбіноване і скоординоване застосування медичних, соціальних, освітніх і професійних заходів для підготовки чи перепідготовки (реабілітації) особистості до самостійного життя на максимально високому рівні. В абілітації (реабілітації) беруть участь пристосувальні (адаптивні) механізми, які забезпечують саморозвиваючий та динамічний процес і у сукупності з педагогічними, корекційними заходами забезпечують людині здатність до повноцінного життя.
План
Зміст
1. Поняття про дефект та аномальний розвиток. Взаємозвязок первинних ознак дефекту та вторинних відхилень в розвитку дитини
2. Компенсація зорової недостатності
3. Поняття корекції розвитку особистості при порушеннях зору
4. Адаптація, реабілітація, соціалізація та інтеграція особистості з порушеним зором у суспільстві
Література
1. Поняття про дефект та аномальний розвиток. Взаємозвязок первинних ознак дефекту та вторинних відхилень в розвитку дитини аномальний зоровий недостатність корекція