Соціально-філософське та філософсько-історичне дослідження проблеми сутності поняття "соціально-педагогічне", його внутрішнього змісту й місця в категоріальному апараті соціального пізнання. Відображення сучасних моделей соціокультурної поведінки.
Аннотация к работе
Національної академії наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРоботу виконано на кафедрі філософії та соціології Сумського державного педагогічного університету ім. Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Щербина-Яковлєва Олена Юхимівна, завідуюча кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін Української Академії банківської справи (м.Суми) Офіційні опоненти: Доктор філософських наук, академік АПН України Зязюн Іван Андрійович, директор Інституту педагогіки та психології професійної освіти АПН України (м. Доктор соціологічних наук, Пилипенко Валерій Євгенович, провідний співробітник Інституту соціології НАН УкраїниРозвиток цієї системи в історії суспільства виглядає як закономірний і послідовний соціально-педагогічний процес; діяльність включених в нього людей створює "мережу" соціально-педагогічних відносин. В сучасній вітчизняній суспільствознавчій літературі, яка відображає процеси розвитку людини, закономірності її соціалізації, окультурення та особливості їх проявів на різних стадіях історичного розвитку, відзначається очевидне зростання кількості й місткості публікацій, які позначені кінцем 60-х - початком 70-х років. Ця обставина відображає зростання зацікавленості проблематикою, повязаною із закономірностями розвитку суспільства, станом людини та умовами її існування, свободою та детермінізмом в людській діяльності, вивченням минулого, теперішнього та перспектив розвитку людства; внутрішні зміни, які відбувались у масовій психології, інтелектуальне зростання, трансформації суспільної свідомості; зовнішній "тиск" з боку ідей, які розвиваються в західних філософських школах та тією чи іншою мірою асимілюються мисленням інтелігенції. Терміни "соціально-педагогічний процес", "соціально-педагогічні дослідження" тощо не отримували розповсюдження також тому, що їх функції якоюсь мірою виконувались (хоча, дійсно, далеко неадекватно) поняттями "комуністичне виховання", "формування нової людини". Проте в дослідженнях цього періоду розглянуто різні елементи соціально-педагогічного процесу, як його діючі чинники: історичні форми виховання та навчання, праця, практика, духовна та матеріальна діяльність, матеріальне виробництво, пізнання, спілкування, творчість, суспільна свідомість, суспільні відносини, родина, шлюб, побут, мистецтво, релігія, система освіти, політика, право, мораль, спорт тощо.Історичні передумови та джерела виникнення цього поняття, розмаїття уявлень, які є засадовими стосовно розуміння сутності системи "виробництва людини" та закономірностей її існування та розвитку розглядаються в § 1 - "Генеза поняття "соціально-педагогічне" та особливості його історичного розвитку". Знання про шляхи та способи формування людини впліталось в тканину синкретичної первісної свідомості, де моральні норми не відокремлювались від педагогічних та правових. В теоретичному мисленні давньогрецьких філософів перш за все виділяються категорії людини та людського, осмислюється існування різних людських типів, усвідомлюється головне соціально-педагогічне завдання суспільства як руху від варварства до культурності. Геракліт оцінює людину як потенційного носія частки світового Логосу, яка має можливість вибирати, долати протиріччя заради руху до світового порядку. Філософи Відродження створюють синтез середньовічного учіння про свободу волі людини та античних уявлень про єдність людини, природи та суспільства."Соціально-педагогічне" виявляється ключем до розуміння внутрішньої логіки історичних діянь, розвитку способів діяльності, участі в історії специфічних людських культурно-антропологічних типів як продуктів різноманітних, суперечливих соціально-педагогічних систем; поняття "соціально-педагогічна діяльність", "соціально-педагогічні відносини" та "соціально-педагогічний процес", маючи всі головні функції своєї родової категорії "соціально-педагогічне", дозволяє разом з тим поглибити найбільш важливі аспекти теорії людини, розробити низку нових, а також зясувати деякі вже існуючі аспекти розуміння суспільства. соціально-педагогічна діяльність є однією з різноманітних системних форм людської активності, в процесі якої відбувається зміна та перетворення людини та людських мас у напрямку до олюднення, окультурення та соціалізації, наближення до певної конкретно-історичної соціально-необхідної моделі. Соціально-педагогічна діяльність як створення соціального індивіда з індивіда біологічного має своїм субєктом та обєктом як суспільство як таке, так і соціальні групи та окремих індивідів, перебігає за умов конкретного історичного, соціального та культурного середовища під активним впливом та "участі" цього середовища в людиноформуючих процесах, розгортається як в локальному часі життя кожного окремого покоління, так і в загальноісторичному часі існування людства.