Дослідження різних наукових підходів до визначення поняття "соціальне забезпечення" та "соціальний захист" на різних етапах в СРСР та в Україні. Створення для працездатних фізичних осіб належних умов для забезпечення їх основних прав та свобод.
Аннотация к работе
ПОНЯТТЯ “СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” ЯК ОБ’ЄКТ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯНа підставі аналізу доктринальних підходів до співвідношення зазначених понять, міжнародного та національного законодавства, визначено, що поняття “соціальне забезпечення ”у значенні комплексу державних заходів із забезпечення соціальних прав населення на сучасному етапі в Україні втратило своє значення та відбувся перехід від системи соціального забезпечення до системи соціального захисту, притаманний розвиненим зарубіжним країнам Європи та Америки. 91 закріплюється, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються/не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, при цьому дефініцій зазначених понять у БК України не надається - законодавець відразу переходить до перерахування видів видатків, які спрямовуються на соціальну сферу (на виплату пенсій, на державні програми соціальної допомоги, на державну підтримку тощо). Одним з перших нормативних актів, у яких закріплювалося поняття “соціальне забезпечення”, була Концепція соціального забезпечення населення України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 21.1.1993 № 3758-ХІІ, у якій як основні аспекти соціального забезпечення визначалися: реалізація прав громадян на працю і на допомогу з безробіття; оплата праці та мінімальний розмір заробітної плати; підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сімям, які виховують дітей; матеріальне забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо [4]. 46 визначалося, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом [1]. 12 якої закріплювалося, що з метою ефективного здійснення права на соціальне забезпечення необхідно започаткувати систему такого соціального або підтримувати її функціонування на задовільному рівні та докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень тощо [16]; 16.04.1964 було прийнято Європейський кодекс соціального забезпечення, у якому закріплювалися основні аспекти соціального забезпечення (медична допомога, допомога по хворобі, допомога по безробіттю, допомога по старості, допомога в разі виробничої травми, допомога сімям із дітьми, допомога по вагітності та пологах, допомога по інвалідності, допомога в разі смерті годувальника) та визначався порядок їх надання [17]; 16.12.1966 було прийнято Міжнародний пакт про економічні соціальні і культурні права, у ст.