Віра в торжество справедливості, що є неодмінною передумовою високоморального буття людини. Справедливість як загальне співвідношення цінностей і благ, розподіл їх між індивідами, який відповідає уявленням про сутність людини і її невід"ємні права.
Аннотация к работе
РефератСправедливість - загальне співвідношення цінностей, благ між собою і конкретний розподіл їх між індивідами, належний порядок людського співжиття, який відповідає уявленням про сутність людини і її невідємні права. справедливість буття людина індивід Багато уваги приділяли проблемі справедливості Арістотель, Платон (427-347 до н. е.), який несправедливість вважав найбільшим злом, яке тільки може містити в собі душа, а справедливість - найбільшим благом, ціннішим за золото предметом. Без сумніву, ігнорувати конкретно-історичний характер справедливості невиправдано (наприклад, розуміння справедливості в буржуазному суспільстві суттєво відрізняється від уявлень про справедливість в епоху феодалізму). Традиційно справедливістю вважають порядок співжиття людей, який відповідає гуманістичним уявленням про природу і сутність людини та її невідємні права, про гармонійне узгодження потреб та інтересів особистості, суспільства й людства. На відміну від понять благо (все, що має для людини позитивне значення) й антиблаго, зокрема «добро» і «зло», за допомогою яких оцінюють окремі явища, взяті самі по собі, справедливість характеризує співвідношення двох чи більше явищ з точки зору благ і антиблаг між людьми.