Ознаки зовнішньоекономічної діяльності, її суб’єкти та загальна характеристика. Державне та митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування і форми відповідальності зовнішньоекономічних операцій, захист економічної конкуренції.
Аннотация к работе
Поняття, принципи та види зовнішньоекономічної діяльності4. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» , зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. 1 МК України, товарами є будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, транспортними засобами - будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. операції можуть виступати і роботи, послуги, обєкти інтелектуальної власності, фінансові активи тощо, про перетин якими митного кордону не може йти мова; Міжнародні конвенції, що регулюють міжнародний господарський оборот, зокрема ратифіковані Україною Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.), Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р.) як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав (розуміючи під комерційним підприємством постійне місце регулярного здійснення ділових операцій). У господарському праві як комплексній галузі права загалом (а відтак і щодо ЗЕД) діють три основні методи правового регулювання2: а) метод автономних рішень субєктів господарювання, який ґрунтується на тому, що ці субєкти мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України (добровільно вступати у зовнішньоекономічні звязки; здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічні операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньоекономічні договори та визначати зобовязання за ними в межах законодавства тощо); Формулюючи цей принцип, законодавець наголосив на суверенітеті України як держави у міжнародних економічних відносинах (що є складовою економічної самостійності України), а також на безпосередньому та самостійному здійсненні ЗЕД українськими субєктами господарювання (на противагу практиці Союзу РСР, коли основними субєктами у сфері ЗЕД були зовнішньоторговельні обєднання системи Міністерства зовнішньої торгівлі та Державного комітету СРСР з зовнішньоекономічних звязків1);3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних субєктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом2. З Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» яка встановлює, що Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у ЗЕД а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з законами України. Постійне місце проживання - це місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обовязків або зобовязань за договором (контрактом) (ст. В Україні процедуру підтвердження реєстрації місця проживання громадян України, іноземців та осіб без громадянства встановлює Закон України від 11 грудня 2003 р. 5 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.Україна при ратифікації Віденської конвенції зробила застереження про незастосовність будь-якого її положення, яке допускає вчинення договору не у письмовій формі, якщо хоча б одна з сторін договору має комерційне підприємство в Україні. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається субєктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом (жоден чинний міжнародний договір України не скасовує вимогу для українських субєктів господарювання дотримуватися письмової форми зовнішньоекономічного договору; відтак мова може йти лише про обтяження форми, встановлені законами України, а саме: обовязковість нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації відповідного договору).
План
План
Вступ
1. Поняття, принципи та види зовнішньоекономічної діяльності
2. Субєкти зовнішньоекономічної діяльності
Список литературы
Вступ зовнішньоекономічний діяльність регулювання
Сучасний етап економічних та соціальних перетворень в Україні вимагає інтегрування її у світове економічне співтовариство, поглиблення співпраці з іншими державами. Це передбачає інтенсифікацію взаємовідносин з іноземними господарюючими субєктами, активний обмін капіталом, товарами, послугами, робочою силою, ефективний трансфер технологій, залучення іноземних інвестицій.
Необхідною умовою зазначених процесів є належне правове забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності, яка становить важливий напрям діяльності значної частини вітчизняних субєктів господарювання. Найважливішою вимогою до правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є дотримання балансу приватних інтересів субєктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів, що, в свою чергу, вимагає комплексного застосування приватноправових та публічно-правових регулятивних інструментів.
Важливими проявами економічної самостійності України є самостійне здійснення нею керівництва зовнішньоекономічною діяльністю, безпосередня участь у міжнародному поділі праці та розвиток економічного співробітництва з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди (ст. 12 Закону України від 3 серпня 1990 р. «Про економічну самостійність України»).
Основним законодавчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними субєктами господарювання, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність». Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання всіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобовязань, взятих Україною в рамках міжнародних угод.
Вивчення законодавства України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, та відповідних міжнародно-правових актів є важливою складовою підготовки у галузі права, економіки, управління тощо, забезпечує оволодіння студентами систематизованими знаннями щодо засад правового регулювання зовнішньоекономічних відносин, а також необхідними, навичками практичного правозастосування.