Аналіз поняття обстановки вчинення злочину. Визначення злочину з позиції кримінального права як системи діянь (дій або бездіяльності), спрямованих на досягнення злочинного результату. Криміналістичний зміст та значення обстановки як об’єктивної сторони.
Аннотация к работе
Поняття обстановки вчинення злочину як ознака обєктивної сторони злочину аспірант О.О.Це положення законодавства про кримінальну відповідальність і науки кримінального права продиктовано тим, що дослідження питання про обстановку вчинення злочину стосується, зокрема, таких основних понять, як злочин, склад злочину, тощо. Важливо акцентувати увагу на тому, що суб’єкт злочину активно впливає своєю поведінкою на обстановку вчинення злочину, але трапляється і так, що від нього вже небагато може залежати, тобто причинно-наслідкові зв’язки у такій ситуації стають незворотними (наприклад, після вчинення підпалу одного будинку злочинець зникає з місця вчинення злочину, а природні явища у вигляді вітру розносять полум’я, яке підпалює сусідні садиби, де живуть люди. Зокрема, така підсистема як «обєктивна сторона злочину» включає дію (бездіяльність), наслідки, необхідний причинний зв’язок між ними, місце, час, обстановку вчинення злочину, знаряддя, засоби і вчинення злочину [6, с.55-56]. Слід погодитися з твердженням, що є в юридичній літературі: 1) що конкретні умови в яких вчиняється злочин, мають істотний вплив на вчинену дію, направляють у певному розумінні розвиток причинного наслідкового зв’язку, обумовлюють характер і ступінь тяжкості шкідливих наслідків, що настали і тому слугують невідємними ознаками злочину в цілому і окремих його елементів [9, с.22]; 2) що законодавець використовує поняття «обстановка» лише тоді, коли необхідно у правовому плані замінити значне число конкретних видів обстановки, яка володіє деякою спільною для неї якістю і тотожним з нею кримінально-правовим значенням [4, с.13]; 3) що для того щоб не перевантажувати правову норму обєктивним переліком значимих у кримінально-правовому відношенні видів обстановки, вона закріпляється законом [4, с.13]; 4) що слід розуміти на стадії законотворчості далеко не завжди можливо в достатній мірі передбачити, які саме види обстановки будуть мати кримінально-правове значення, що також змушує законодавця указувати на нього узагальнено [4, с.13]; 5) що способи закріплення обстановки у кримінально-правових нормах не обмежуються тільки безпосереднім, прямою вказівкою на неї [4, с.13]; 6) що кожен з елементів обстановки вчинення злочину визначає її криміналізуюче значення, так як в цьому випадку вона дійсно впливає безпосереднім чином на оцінку тих або інших видів діяння [4, с.14]; 7) що зміст обстановки вчинення злочину і спосіб його вчинення тісно взаємоповязані, так як спосіб виступає зовнішньою формою обстановки і одночасно проявляється у самому змісті [4, с.14]; 8) що кількість умов, які входять в обстановку (її структурний склад) вчені виділяють від двох до восьми таких елементів. Василіада включає у поняття обстановки різні обєкти цілісності: а) місце вчинення злочину; б) час вчинення злочину; в) людину; г)матеріальні предмети; д) природно-кліматичні і деякі інші фактори [11, с.13]; 9) що місце і час вчинення злочину має значення для визначення обстановки, виходячи із розуміння простору як органічної їх єдності, коли ні час, ні територія не можуть існувати один без одного (в одних випадках вони дозволяють виділити значиму саме в кримінально-правовому значенні ділянку обстановки, в інших вони утворюють просторово-часові межі, в межах якої існує принципова для кримінального права залежність суспільної небезпечності діяння від обстановки його вчинення) [39, с.477]; 10) що інші елементи обстановки проявляють себе різним чином, зокрема, людина може бути значимою з точки зору психічного стану (наприклад при оцінці відповідності оборонних дій небезпеці посягання істотне значення мають фізичні можливості особи, яка обороняється) і з точки зору соціально-правового статусу особи (злочин у відношенні особи, яка виконує службові або суміжні функції) [39, с.