Поняття норм права, їх основні ознаки та види. Гіпотеза, диспозиція та санкція як основні елементи структури норм права. Співвідношення спеціалізованих норм з класичними. Поняття та способи тлумачення правових норм. Зв’язок норми-звичаю і норми права.
Аннотация к работе
Без них життя було б подібне на хаос, постійно б виникали суперечки, непорозуміння, заперечення тощо.Тому вивчення норм права та інших соціальних норм є вкрай потрібне для розуміння їх значення, важливості та особливостей становлення та розвитку.На будь-якому етапі розвитку суспільства виникає потреба впорядкування існуючих в ньому відносин. З них і складаються в результаті багаторазового повторення норми, на які в подальшому орієнтується суспільство. Важливість вивчення норм права та інших соціальних норм ще полягає і в тому, що правові норми дуже тісно переплітаються з соціальними нормами, оскільки історичний розвиток людства так чи інакше опирався на загальні соціальні положення, які так чи інакше відбивалися на правотворчих процесах будь-якого народу, будь-якої держави. Вивчені джерела знайомлять зі структурою норми права, дозволяють зрозуміти, що вона собою являє, а класифікація норм права дозволяє чіткіше окреслити місце і роль юридичних норм в системі правового регулювання, глибше пізнати цей соціальний інститут і здійснити перехід до його трактування як системи. Також в даній роботі ставлю перед собою мету дослідити в першу чергу такі питання як: поняття, ознаки і види норм права, соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами; норми моралі і норми права: їх звязок і взаємодія; норми-звичаї і норми права; корпоративні норми і норми права; спеціалізовані (нетипові) норми права; структура норми права і норми-розпорядження; класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом.У сучасному світі в системі соціальних норм принципове значення мають норми права. На відміну від інших, правові норми офіційно встановлюються або санкціонуються державою, є формально визначеними в законах та підзаконних актах, є загальнообовязковими для всіх субєктів, забезпечуються можливістю застосування державного примусу. На думку професора Венгерова :“Норма права - це загальнообовязкове правило поведінки,встановлене або визнане державою,забезпечене можливістю державного примусу, яке регулює суспільні відносини”[5,ст.98]. Визначення поняття норми права, близько до визначення Венгерова, дає професор Котюк : “Норми права - це офіційне, формально визначене, загальнообовязкове правило поведінки,яке встановлюється або санкціонується державою, охороняється нею від правопорушень,направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обовязків субєктів права”[9,ст .52]. Генетично норма права зявляється в результаті “неополітичної революції” для регулювання суспільних відносин,повязаних із становленням виробничої економіки, розвитком міст-держав та інших видів державності, нових форм сімейно-шлюбних відносин, духовного та соціального життя ранньокласових суспільств і т.п.Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.На думку автора книги “Теорія держави і права” Норма права - це правило поведінки загального характеру, яке адресується не конкретному субєкту, а всім учасникам відносин (є неперсоніфікованими), що регулюються цією нормою права. Дія норми права не вичерпується її однократним застосуванням.Загальний характер норми права по-різному виражається і виявляється в різних системах права. Так, у системах права романо-германської правової родини під нормою права мається на увазі загальне правило абстрактного характеру, позитивно-правовий зміст якого в абстрактно-загальному виді (без звязку з тим чи іншим конкретним випадком, регульованим нормою) виражено в чинному законодавстві (позитивному праві).У системах же "загального права" (прецедентного права) під нормою права мається на увазі загальне правило прецедентного (казусного) характеру, позитивно-правовий зміст якого виражено в рішенні однієї з вищих судових інстанцій по конкретній справі. Причому така системна конструкція абстрактної норми права є загальною моделлю і системоутворюючим початком для всього позитивного права як системи норм.Системне значення норм прецедентного характеру виявляється в тім, що саме такі норми, відповідно до доктрини систем загального (судового) права, розглядаються як "власне право" у цих системах, складають їхню основну частину і служать зразком для діючих у їхніх рамках абстрактних норм.Класифікація норм права переслідує декілька цілей, в тому числі виявлення їх різноманітних регулятивних властивостей, визначення місця різних норм в механізмі правового регулювання, встановлення системнихвластивостей норм, їх взаємозвязки. Диспозитивні - норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин самим визначити права й обовязки в окремих випадках.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Поняття,ознаки та види правових норм
1.1 Поняття норм права
1.2 Ознаки норм права
1.3 Види правових норм
Розділ ІІ. Структура правових норм
2.1 Гіпотеза норми права
2.2 Диспозиція норми права
2.3 Санкція норми права
Розділ ІІІ. Спеціалізовані норми права:поняття,види та їх співвідношення з класичними