Поняття монархії, її особливості. Опис нетипових форм монархічного правління (квазіпарламентська, патріархальна, виборна, теократична). Тенденції, перспективи розвитку монархічної форми правління в сучасному світі на прикладі абсолютної монархії.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут післядипломної освіти Курсова робота на тему: „Поняття монархії та її види” з курсу „Теорія держави і права” Виконала: слухачка Бубенець Віта Юріївна група № 277/128 ПР, спеціальність 7.060.101 „Правознавство” Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Захарченко Петро Павлович Київ-2014 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Монархія як форма правління 1.1 Поняття монархії 1.2 Ознаки монархії РОЗДІЛ 2. Види монархій та їх характеристика 2.1 Історичні види монархій 2.2 Види обмежених монархій як форм правління РОЗДІЛ 3 Монархічна форма правління в сучасному світі 3.1 Конституційна монархія як найбільш поширена 3.2 Сучасний ісламський абсолютизм 3.3 Нетипові форми монархій сучасності ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Політики усіх часів і народів вирішують, у прінципі , одні й ті ж самі завдання: зовнішня безпека країни, внутрішній, міжкласовий, релігійний та міжнаціональний мир у державі , розвиток її економіки, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, боротьба зі злочинністю, створення ефективного управлінського апарату, зміцнення авторитету влади в очах громадян та світової спільноти тощо. Монархія (від грец. monarchia - єдиновладдя, єдинодержавність) - форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія ) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі - спадкоємному монархові. Багато країн, що мають монархів, не мають наміру змінювати форму правління, цінуючи свої традиції. [24] розглядає монархію не окремо, а разом, порівнюючи її, з республікою; Бостан Л. [4] окремо виділяє розділ східних монархій. Крім того, монархія має цікаву схему розвитку, яку можна уявити (з деякими застереженнями) так: історично першою була ранньофеодальна монархія, за нею слідувала монархія станово-представницька, яка перетворилася потім в монархію абсолютну. Парламентська монархія є завершальною стадією розвитку цього інституту. Водночас , монархію розуміють як таку форму правління , в якій повноваження найвищих органів державної влади або найвища державна влада в суспільстві належить одній особі - монарху, королю, князю, царю, імператору, султану, шаху і т.д. У різних країнах монарх носить різні назви: король - у Великобританії, Іспанії, Данії, Швеції, Бельгії, султан - в Малайзії, Брунеї, Омані, емір - у Кувейті, ОАЕ, великий герцог - в Люксембурзі, князь - у Ліхтенштейні. У відповідності з цією ознакою можна виділити такі способи престолонаслідування: - Салічний, при якому жінки повністю виключаються з кола спадкоємців престолу (Норвегія, Японія, Бельгія); - Кастильський, не виключає жінок з числа спадкоємців. Сучасний спосіб цього принципу не передбачає (Швеція); - Австрійський, жінок з числа спадкоємців не виключає, але дає чоловікам перевагу в усіх ступенях спорідненості (Люксембург, Ліхтенштейн, Монако, Нідерланди); - Клановий, характерний для арабських країн, при якому монарха вибирає правляча родина. В Екваторіальній Африці до цих пір рада старійшин обирає племінних королів строком на рік, а через рік ця рада знову підтверджує або не підтверджує повноваження обраного короля. Серйозність царської жертви, память про яку зберігалася в свідомості людей протягом тисячоліть, найкращим чином підтверджує царська жертва, принесена Ісусом Христом - так вона і сприймається в християнському богословї. Парламентарна монархія Парламентарна монархія - більш прогресивний вид конституційної монархії. Виконавча влада здійснюється Радою Міністрів, склад якої без будь-яких обмежень з боку Конституції визначається королем. У практиці сучасних держав (парламентарних монархіях і республіках) виявлення вотуму недовіри уряду парламентом трапляється рідко і буває пов’язаним з ініціативою самого уряду.