Розгляд життєтворчості як соціального феномену. Різноманіття відчуттів, які упорядковуються за допомогою апріорних форм споглядання. Визначення цінності людського життя. Пріоритетні аспекти базової культури. Передбачення тенденцій у розвитку суспільства.
Аннотация к работе
Поняття культури життєтворчості особистостіРозуміння життєтворчості як процесу повинно формуватися з боку системного підходу, де життєтворчість розглядається як головна керуюча система, а життєвий шлях та спосіб життя - керована частина системи. Ці три складові взаємоповязані та створюють для людини життєтворче середовище субстанціонального характеру: людина створює свій життєвий шлях, спираючись на фізичне, психологічне та соціальне здоровя, а його стан залежить від рівня задоволення людини всіма зазначеними показниками здоровя. Таким чином, у соціально-онтологічному плані здоровя і благополуччя практично тотожні - це процес нормальної життєдіяльності, задоволення потреб, що відповідають інтересам, цілям, прагненням, людини, спрямованим на добро, красу, істину, на благо собі й людям. Життєтворчість як феномен особистості зумовлений двома групами чинників: субєктивними, що виходять із психофізіологічних та духовних якостей самої особистості, та обєктивних, зовнішніх, які особистість отримує із суспільства. Традиції й звичаї є основою життєвої соціально-психологічної компетентності особистості, вони сприяють формуванню побутових картин світу, етнічних стереотипів, художніх образів, забарвлених національною специфікою, народного досвіду, знань в тій чи тій соціокультурній царині, створюють підґрунтя для народної мудрості, яка отримала своє вираження в міфології, фольклорі, висловах, оповідках.