Дослідження процесу формування понять та категорій "добро" і "зло" у філософії, психології, літературознавстві та відображення їх в художньому світі драматурга В. Винниченка. Простеження за етико-духовним дискурсом дійових осіб і автора драматургії.
Аннотация к работе
Херсонський державний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор КОЗЛОВ Анатолій Васильович, Криворізький державний педагогічний університет, професор кафедри української та світової літератури. Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор Гуменюк Віктор Іванович, Таврійський національний університет ім. кандидат філологічних наук, доцент Михида Сергій Павлович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри української літератури. Захист відбудеться "31" березня 2008 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.02 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м.Українська драматургія кінця XIX - початку XX ст. зазнавала принципових змін: закінчувалася діяльність класиків нової української літератури й, зокрема, корифеїв українського театру, розпочалися нові інтерпретації реальності, а головне - змінювалися критерії та цінності. І, звичайно, майже всі ці дослідники так чи інакше торкалися питань добра і зла, але проблема осягнення їхнього змісту, форм вияву та ролі в його драматургії все ще залишається відкритою. І причин тому багато: по-перше, майже сто попередніх років вчені переосмислюють зміст цих категорій здебільшого в ідеологічно-політичному плані, а в літературно-поетикальному - тільки починають; по-друге, сьогодні ці категорії дефінуються навіть у загальнолюдському плані все ще не зовсім однозначно, хоча необхідність інтерпретування їхнього змісту як вищих цінностей постає все гостріше й гостріше; по-третє, актуалізуються не лише тлумачення й розмежування кожної з них, а й осягнення їхніх найважливіших форм і функцій у художньому світі окремих творів, у творчих спадках митців і угрупувань тощо. Винниченком”, є “наріжною проблемою філософії”, що митець був помітно “схильним” до цієї науки, і що драматургія виявилася “найкращою формою для постановки таких питань”. Мета дослідження: вивчити зміст, образне втілення та перш за все художньо-етичні функції добра і зла в драматургії В. Винниченка.Перший розділ “Вихідні позиції дослідження” містить стислий аналіз праць, у яких на різних етапах розвитку людського мислення не тільки тлумачиться зміст категорій “добро” і “зло”, а й досить чітко окреслюються діалектико-еволюційні етапи усвідомлення їхнього змісту, форм та функцій у всіх основних галузях гуманітарних наук: від міфології й висловлювань стародавніх мислителів до концепцій, сформульованих сучасними філософами, психологами та літературознавцями; від найпростіших уявлень про сутність, основні форми та функції добра, зла і духовності до сучасних концептуально-категоріальних тлумачень найважливіших етичних цінностей людства. Зясовано й те, що самі уявлення про добро та зло вже на перших етапах розвитку людства виступали головними критеріями вияву й розуміння сутності добро-і злотворчих дій та процесів, а отже, й духовності взагалі. Отже, в результаті пошуку було зясовано: по-перше, процес формування уявлень і понять про добро та зло в житті людини триває вже не одне тисячоліття, і на всіх етапах люди постійно повязують сутність добра і зла з тим, як вони впливають на розвиток, занепад і загибель усього живого на Землі; по-друге, уявлення й поняття про добро і зло формувалися здебільшого відповідно до того, що було благом і шкодою, спокоєм і небезпекою не стільки для окремих людей, родин, родів чи племен різних епох, а й для всього людства; по-третє, творці більшості міфо-релігійних писань за добро вважали перш за все щиру віру в богів і повагу до людських заслуг та чеснот: щедрість, альтруїзм, здатність і готовність жертвувати всім (аж до самопожертви) в імя окремої людини, роду, племені й усього народу; злом - усе протилежне й самі наміри позбавляти життя інших безвинних істот, людей, зневага до загальнолюдських цінностей, заперечення добра та навіть невиправдане знищення матеріальних чи духовних благ; по-четверте, висловлювання мислителів та первісні філософські вчення про добро і зло не просто уточнюють зміст досліджуваних уявлень, а й визначають умови творення добра і зла, тобто формулюють поняття; по-пяте, філософи останніх двох-трьох століть настільки збагачують зміст названих понять, що вони поступово набирають суто категоріального характеру і стають основою для творення самостійної галузі науки філософії - етики; по-шосте, категорії “добро” і “зло”, ввібравши все те, що людство повязувало й повязує з природним і своєчасним зародженням, розвитком (або з деградацією), з позитивом і негативом, перетворюються у найважливіші його цінності. У другому розділі “Добро, зло та духовність у художньому світі Винниченка-драматурга (1906-1916 рр.