Конституція України як основна гарантія права на працю громадянина. Нормативно-правова організація працевлаштування при безкоштовному сприянні державної служби зайнятості. Питання реєстрації та обліку незайнятих громадян, інвалідів і пенсіонерів.
Аннотация к работе
Міністерство аграрної політики України Курсова робота з дисципліни „Трудове право"Суть цієї проблеми полягає у недостатньому їх забезпеченні, що виявляється як у певних складнощах в практичній реалізації деяких прав і свобод, закріплених в Конституції України, так і в незадовільному стані їх захищеності. Забезпечення і захист основних прав людини полегшується сьогодні тим, що Пакт підписали майже 100 держав, в т.ч. і Україна, яка підтверджує своє членство в Раді Європи своїм демократичним розвитком. Серед конституційних прав і свобод громадян України визначальними є соціально-економічні права, а серед останніх першим в Конституції стоїть право на працю [2], а також право на соціальний захист, що включає право на забезпечення в разі безробіття з незалежних від працівника обставин [3]. Право на працю полягає в можливості заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або погоджується, в її оплаті відповідно до її кількості та якості, але не нижче встановленого державою мінімального розміру. Зрозуміло, що в умовах ринкової економіки, коли ми маємо справу з масовим безробіттям, право на працю полягає у можливості отримання не будь-якої роботи за бажанням громадянина, а з урахуванням суспільних потреб, тобто при наявності вільних робочих місць.У міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (1966р.) "держави визнають право на працю, що вміщує у собі право кожної людини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає і на яку вона вільно погоджується" [7]. Це означає що кожна людина має право на працю, право вільно обирати ту чи іншу роботу та одержувати за неї винагороду у вигляді заробітної плати, яка дає їй можливість гідно існувати та утримувати сімю. Серед економічних прав Конституція України фіксує "право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на захист від незаконного звільнення та на своєчасне одержання винагороди за працю" (ст.43), право тих, хто працює, на страйк (ст.44), право кожного, хто працює, на відпочинок (ст.45) [12]. Право на працю полягає в можливості одержання роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру; можливість вільно заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Щодо законодавства України про працю, то воно встановлює слідуючи юридичні гарантії права на працю: недопустимість необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, заборона переводити працівника на іншу постійну роботу без його згоди, чітка регламентація умов і порядку звільнення з роботи, в деяких випадках недопустимість звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди профспілкового комітету, встановлення особливих гарантій реалізації права на працю для жінок, неповнолітніх, молодих робітників та деяких інших категорій працівників, забезпечення деяким категоріям працівників переважного права на заміщення на роботі при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці, юридичні гарантії зайнятості населення.Вперше за тисячолітню історію Української держави людина, її життя, здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнані Основним Законом нашої країни як найвища соціальна цінність, але ще не всі права та свободи залишаються ефективно захищеними чи гарантованими. Конституція України є тією законодавчою базою, на підставі якої формуються і розвиваються правові норми, що становлять юридичні гарантії права на працю. Частина 1 ст.43 Конституції проголошує, що кожна людина має право на працю, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Офіційна відмова України від принципу обовязковості праці означає на практиці ліквідацію та повну відмову трудового законодавства від примусових форм реалізації громадянами права на працю [20]. Конституція проголосила право кожної людини на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом; встановила заборону використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоровя роботах; захист від незаконного звільнення (ч.4-6, ст.43).З точки зору широкого розуміння, працевлаштування обєднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, в т.ч. індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство тощо. Право на працю (трудову діяльність) в Україні мають і іноземці, але для цього необхідно мати дозвіл на працевлаштування, який видає державна служба зайнятості. Правова організація працевлаштування включає: 1) встановлення кола працевлаштовуючих органів, визначення їхньої компетенції і умов фінансування, 2) гарантії реалізації права громадян на працю і встановлення порядку направлення на роботу або професійне навчання, 3) регламентацію прав і обовязків учасників відносин щодо працевлаштування.
План
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття і юридичні гарантії права людини на працю
2. Конституція України - основна гарантія забезпечення права людини на працю
3. Правове регулювання працевлаштування громадян України