Зіставлення різновидів міжсуб’єктної взаємодії (соціальна, міжособистісна, педагогічна, модульно-розвивальна). Виокремлення її атрибутивних ознаків. Форми організації психосоціальної активності людини. Зміст соціальної взаємодії у різних наукових теоріях.
Аннотация к работе
Поняттєво-категорійне поле і наукові підходи до розуміння взаємодії у психологіїСпрощений підхід до тлумачення природи педагогічної взаємодії як впливу наставника на особистість школяра, негативно позначився на практиці освітньої і суто виховної роботи. Нині є обєктивна потреба змінити характер взаємин між викладачем і студентом, здолати авторитарний стиль між субєктних стосунків. Тому за останні роки у психологічній науці відбулися зміни, повязані з відмовою від підходу до людини як до “пасивного реактора”. Перевагу набув інший погляд, за якого основу її природи становить активність і вибірковість у процесі відображення зовнішнього впливу. Загалом сьогодні існує нагальна потреба у процесі наукового пізнання розглядати педагогічну взаємодію як системне утворення, що являє собою єдність трьох сторін: а) притаманних їй зовнішніх просторовості та очевидності; б) внутрішньої структурної побудови взаємовпливів з урахуванням внеску кожного з компонентів у формування цілісних психічних властивостей; в) мета системності її розвивальної ситуації, що виявляється у різних формах взаємо-і самоактивності людини [25, с.
Вывод
1. Спрощений підхід до тлумачення природи педагогічної взаємодії як впливу наставника на особистість школяра, негативно позначився на практиці освітньої і суто виховної роботи. Нині є обєктивна потреба змінити характер взаємин між викладачем і студентом, здолати авторитарний стиль між субєктних стосунків. Тому за останні роки у психологічній науці відбулися зміни, повязані з відмовою від підходу до людини як до “пасивного реактора”. Перевагу набув інший погляд, за якого основу її природи становить активність і вибірковість у процесі відображення зовнішнього впливу. Також проблема розвитку психології освітньої взаємодії та її вчинкового харатеру є стрижневою у визначенні соціально-психологічних механізмів стимуляції активності особистості і студентського колективу.
2. Загалом сьогодні існує нагальна потреба у процесі наукового пізнання розглядати педагогічну взаємодію як системне утворення, що являє собою єдність трьох сторін: а) притаманних їй зовнішніх просторовості та очевидності; б) внутрішньої структурної побудови взаємовпливів з урахуванням внеску кожного з компонентів у формування цілісних психічних властивостей; в) мета системності її розвивальної ситуації, що виявляється у різних формах взаємо- і самоактивності людини [25, с. 62].
3. Генеральна лінія змін у внутрішньому світі особистості проходить через її конкретну взаємодію з актуальною життєвою - ігровою, трудовою, навчальною чи будь-якою іншою - ситуацією. Саме всепроникливі впливи плинних ситуацій зумовлюють змінні чи сукупні мікрозрушення у сферах розвитку особистості [35, с. 77]. У психологічному плані відкрита взаємодія різних рівнів психічної саморегуляції (усвідомленого И неусвідомленого) і стан інтрадіалогу стимулюють розвиток полілогу зовнішнього. Це стає можливим за умови внутрішньої свободи всіх сил і потенцій, котрими наділена особистість, і водночас дає поштовх для розгортання процесів її саморозвитку, творчого зростання і духовного самовдосконалення.
4. У психосоціальній природі розвивальної взаємодії відображається парадокс наукового пізнання: суть цілого можна виявити, тільки зясувавши сутність його частин (елементів, компонентів), хоча їх неможливо глибоко пізнати поза його розумінням. Це - основна ідея системного підходу до аналізу цього феномену як цілісного соціально-психологічного процесу, складовими якого є субєктні активпливи. Встановлено, що в кожному такому елементарному акті гіпотетично наявні принаймні шість компонентів: 1) педагогічна задача; 2) соціально-комунікативна активність взаємостимулюючих сторін; 3) цінності, які обстоює кожен із учасників взаємодії; 4) норми, за якими організовуються взаємини; 5) соціально-психологічна ситуація; 6) результат педагогічної взаємодії [36, с. 7]. До того ж розвиток педагогічної взаємодії проходить кілька закономірних стадій - від просторового контакту, через психічний і соціальний взаємовплив особистостей, до педагогічно організованого, що ґрунтується на тих повноваженнях, які учитель одержує від суспільства разом із дорученням виконати громадянське замовлення - сформувати культурну, ментально зорієнтовану й активну людину-професіонала-громадянина.
5. У цьому контексті однією з найперспективніших освітніх технологій гуманізації національної освіти є модульно-розвивальна система навчання, яка концептуально ґрунтується на паритетній проблемно-діалогічній формі взаємовідношень між викладачем і студентом. Епіцентром навчального процесу тут стає не зміст предмета чи дисципліни, а взаємодія викладача і групи студентів, нова виховна етика, яка передбачає домінування психокультурного змісту їхньої власної позиції, збільшення питомої ваги особистісного спілкування, творчої пошукової активності, мислительне моделювання життєвих ситуацій ситуацій світоглядного чи морального вибору тощо [ 25, с. 67]. Така різнорівнева субєктивна активність відіграє важливу роль у внутрішній мотивації освітньої діяльності студентів, що дає змогу регулювати розвиток мотиваційних рис їхньої особистості, тобто пробуджує в кожного наснажене бажання компетентно навчати й ефективно навчатися.
Зазначене дослідження не вичерпує всіх аспектів піднятої проблематики, а відтак предметом подальших наукових розвідок стане параметрично-критеріальне розмежування різних форм організації психосоціальної активності людини та систематика різновидів розвивальної взаємодії учасників освітнього процесу сучасного ВНЗ. взаємодія психосоціальний педагогічний
Список литературы
1. Большой психологический словарь / [сост. и общ. ред. Б. Мещеряков и др.] - СПБ.: ПРАЙМ- ЕВРОЗНАК, 2003. - 672 с. - (Проект “Психологическая энциклопедия”).
2. Балл Г.О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Г.О. Балл. К. - Рівне: Видавець Олег Зень, 2007. - 172с.
3. Український радянський енциклопедичний словник: в 3-х т. / [редкол.: ... А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. - 2-е вид. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. -
5. Інтеракція: (матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії)
6. Взаємовплив: (матеріал з словника літературознавчих термінів) [
7. Матвієнко О.В. Теоретичні аспекти забезпечення педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі школи / О.В. Матвієнко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2010. - № 3. - С. 3-8.
8. Кожушко С. Взаємодія як філософське й психологічне поняття / Світлана Кожушко // Український науковий журнал “Освіта регіону”. - 2013. - № 4. - С. 261.
9. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. - К. ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. - 1440 с.
10. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: [навч. посібн.] / Л.Е. Орбан-Лембрик. - К.: Академвидав, 2005. - 448 с.
11. Філоненко М.М. Психологія спілкування: [підручник] / М.М. Філоненко. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 224 с.
12. Корнилова Т.В. Методологические основы психологии: [учебник] / Т.В. Корнилова, С.Д. Смиронов. - СПБ.: Питер, 2009. - 320 с.
13. Осипова Н.П. Соціологія: [підручник] / Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін.; за ред. Н.П. Осипової. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 336 с.
14. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А.Ю. Согомонов: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1992. - 543 с.
21. Відносини, стосунки, взаємини, відношення, ставлення: (матеріал з сайту мова ДНК нації)
22. Трофімов Ю.Л. Психологія: [підручник] / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. - 5-те вид., стереотип. - К.: Либідь, 2005. - 560 с.
23. Психологія вчинку: Шляхами творчості В.А. Роменця: зб. ст. / упоряд. П.А. Мясоїд; відп. ред. А.В. Фурман. - К.: Либідь, 2012. - 296 с.
24. Фурман А. Короткий психологічний словник / упорядник проф. Анатолій Фурман. - Тернопіль: ІЕСО, 2001. - С. 8-9.
25. Гуменюк (Фурман) О.Є. Модульно-розвивальна система як обєкт соціально-психологічного аналізу [Текст]: дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Гуменюк Оксана Євстахіївна ; Державна академія керівних кадрів освіти АПН України. - К., 1999. - 185 с.
26. Москаленко В.В. Психологія соціального впливу: [навч. посібн.] / В.В. Москаленко. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 448 с.
27. Соціологія: [підручник] / за ред. В.Г. Городяненка. К.: ВЦ “Академія”, 2008. - 544 с.
28. Нуркова В.В. Общая психология: [учебник для вузов] / В.В. Нуркова, Н.Б. Березанская. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство Юрайт, 2013. - 604 с. - (Серия: Бакалавр и магистр. Академический курс).
29. Специфіка комунікативно-діяльнішого підходу навчання іноземних мов: (матеріал з сайту Сучасні підходи та інноваційні тенденції у викладанні іноземних мов)
30. Діяльніший підхід до навчання (комунікативний аспект): (матеріал з електронної бібліотеки book.net)
31. Балл Г.А. Психология в рациогуманистической перспективе: [избранные работы] / Г еоргий Алексеевич Балл. - К.: Изд-во Основа, 2006. - 408 с.
32. Кириленко Т. Володимир Роменець про зміст переживань у процесі самопізнання особистості / Таїса Кириленко // Психологія і суспільство. - 2016. - №2. - С. 84-89.
33. Непомнящая Н.И. Опыт системного исследования психики ребенка / Н.И. Непомнящая. - М.: Педагогика, 1975. - 230 с.
34. Фурман А.В. Парадигма як предмет методологічної рефлексії / Анатолій В. Фурман // Психологія і суспільство. - 2013. - № 3. - С. 72-85.
35. Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови, забезпечення: [монографія] / Анатолій В. Фурман. - К.: Правда Ярославичів, 1997. - 340 с.
36. Киричук О.В. Проблеми психології педагогічної взаємодії / О.В. Киричук // Психологія: респ. наук. зб. / відп. ред. О.В. Киричук. - К.: Освіта, 1991. - Вип. 37. С. 3-12.