Польсько-литовсько-руські відносини пізнього середньовіччя в польській історіософії другої половини ХІХ - першої половини ХХ століття - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Потульницький Володимир Арнольдович, Інститут української археографії та джерелознавства ім. Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Подаляк Наталія Гордіївна, Дипломатична Академія України при Міністерстві закордонних справ України, кафедра зовнішньої політики та міжнародного права кандидат історичних наук Халак Надія Володимирівна, Інститут української археографії та джерелознавства ім. Захист відбудеться 31 січня 2006 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м.Львів, вул.Тогочасне польське бачення цієї проблеми не лише впливало на висвітлення польсько-литовсько-руських взаємин періоду пізнього середньовіччя українськими вченими, але й поряд з російським і литовським багато в чому визначило картину історії Великого князівства Литовського в світовій історичній науці. Відомо, що консервативний напрямок був одним з основних у польській історичній науці другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст., особливо у висвітленні таких тем як польсько-литовсько-руські стосунки пізнього середньовіччя. Головна мета дисертації полягає в проведенні комплексного дослідження проблеми польсько-литовсько-руських контактів періоду пізнього середньовіччя у польській історіософії другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. та визначення в ньому значення ідей представників польського традиційного консерватизму. Основні завдання роботи дослідити: надбання саме тих представників панівних шкіл, осередків, напрямків в польській історіософії другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст., котрі тим чи інакшим чином у різноманітній предметній проблематиці своїх праць виходили на проблему дослідження польсько-литовсько-руських стосунків у середньовічну добу; творчість польських істориків крізь призму діяльності основних історіософських шкіл в польській історичній науці досліджуваної доби, специфіку наукової діяльності тих шкіл, які займалися дослідженням проблеми польсько-литовсько-руських відносин;Під історіографією питання у даному випадку розуміються дослідження з розвитку польської історичної науки другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. Той же історик доклав чимало зусиль для висвітлення основного дуалізму попередньої історіософії - народ чи держава як основний субєкт і обєкт історичного процесу. Натомість майже не досліджувалися бачення польськими істориками різних періодів і різних шкіл певної визначеної проблематики в історії, як, наприклад польсько-литовсько-руські відносини пізнього середньовіччя. У баченні Ю.Шуйського такою для українських земель постає Галицько-Волинська держава, але з переходом її княжих символів влади до польського короля Казимира ІІІ державна традиція цих земель переходить до Польщі і західноукраїнські землі після 1340 р. виступають обєктом, а не субєктом міждержавних відносин. Народ Русі мав свою розвинуту культуру, але не мав власної державності; литовці мали власну державність і запозичену культуру вищих станів, і лише поляки мали власну католицьку культуру і власну державність, тож саме на них мала припадати провідна роль у польсько-литовсько-руській федерації.На початку другої половини ХІХ ст. польська історіософія виходить на новий рівень свого розвитку, що характеризується оформленням окремих шкіл, які дають альтернативні бачення минулого як Польщі, так і сусідніх країн. Виходячи з гасла повернення через історію полякам політичних традицій, краківські консерватори будували свої концепції на основі критичного ставлення до минулого Польщі, шукаючи у ньому причини втрати політичної незалежності. Критичність краківських консервативних істориків в оцінці минулого дозволила їм продемонструвати неоднозначність польсько-литовсько-руських стосунків пізнього середньовіччя, але політична зумовленість вимагала демонстрації польського чинника як основного у даних історичних концепціях. Львівські історики другої половини ХІХ - початку ХХ ст. будували свої концепції під сильним впливом краківської школи, однак були менш критичними в оцінці політичного минулого Польщі. У даному баченні роль руського державного чинника у Великому князівстві Литовському постає применшеною порівняно з краківською концепцією.

Основний зміст дисертації

1. На початку другої половини ХІХ ст. польська історіософія виходить на новий рівень свого розвитку, що характеризується оформленням окремих шкіл, які дають альтернативні бачення минулого як Польщі, так і сусідніх країн. Представники краківської консервативної школи першими виступили з науковою критикою панівної доти романтично-республіканської концепції, протиставивши їй бачення польської історії з державницьких позицій. Представники львівської школи намагалися повязати консервативне бачення з романтичною традицією. Загалом у польській історіософії другої половини ХІХ ст. переважав консервативний напрямок польського позитивізму.

2. Виходячи з гасла повернення через історію полякам політичних традицій, краківські консерватори будували свої концепції на основі критичного ставлення до минулого Польщі, шукаючи у ньому причини втрати політичної незалежності. Тому такі питання як польська експансія на схід, польсько-литовські унії розглядалися більш різньосторонньо. Кожна сторона у трикутнику Польща-Литва-Русь була наділена державними, етнічними та територіальними ознаками. Критичність краківських консервативних істориків в оцінці минулого дозволила їм продемонструвати неоднозначність польсько-литовсько-руських стосунків пізнього середньовіччя, але політична зумовленість вимагала демонстрації польського чинника як основного у даних історичних концепціях.

3. Львівські історики другої половини ХІХ - початку ХХ ст. будували свої концепції під сильним впливом краківської школи, однак були менш критичними в оцінці політичного минулого Польщі. У даному баченні роль руського державного чинника у Великому князівстві Литовському постає применшеною порівняно з краківською концепцією. Польський чинник домінує над литовським і руським, але й литовський чинник у свою чергу теж домінує над руським. Панує тенденція представити польсько-литовсько-руські відносини пізнього середньовіччя як гармонійні, позбавлені внутрішніх конфліктів. Поєднання романтичної традиції з консервативними тенденціями визначає особливість львівської школи.

4. Новий етап боротьби за незалежність, що завершився відновленням незалежної Польської держави у 1918 р., позначився в науці гострою критикою краківського консерватизму і новим інтересом до лелевелівських ідей. Проте у науковому плані вплив краківської школи позначився і на новому поколінні істориків. Основним науковим центром стає політичний центр - Варшава, Львів виступає як другий за важливістю центр міжвоєнної польської історичної науки. Даний етап завершився для Львова у 1939 р., а для Варшави - у 1948 р., з впровадженням марксистської ідеології у суспільній та науковій сферах.

5. Для варшавських істориків міжвоєнного періоду історія Великого князівства Литовського, як східна проблематика загалом, постає однією з центральних тем. Вивчення у Варшаві історії Великого князівства Литовського у рамках історії Східної Європи доби пізнього середньовіччя визначало широкий територіальний спектр дослідження різних державних утворень як під владою Ґедиміновичів, так і московських, татарських, турецьких володарів.

6. Львівські історики у міжвоєнну добу більше зосереджувалися на місцевій проблематиці - історії Галицької Русі. Руський державний чинник поступається польському і литовському, водночас опонуючи їм. У етнічному ракурсі інтерес львівських істориків зосереджено на поляках, у тому числі й на Литві та Русі. Підкреслюється, що дослідження львівських істориків були спрямовані на утвердження за Польською державою історичних прав на нові східні кордони. історіософія польський творчість вчений

Основні положення дисертаційного дослідження викладено у публікаціях

Савчук Г. Діалектика всесвітньої і національної історії в історіософському баченні Мирона Кордуби // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Зб. наук. праць. - Львів, 2003. - №5-6. - С.395-402.

Савчук Г. Політичні процеси у Великому князівстві Литовському в польській історичній думці другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст. // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Історичні науки. - Острог, 2003. - Вип.3. - С.60-64.

Савчук Г. Коронація у Східній Європі в середині ХІІІ ст. як історичне і політичне явище (Порівняльний аналіз на прикладі Данила Галицького та Міндовга Литовського) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених і аспірантів / Національна Академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. - К., 2005. - Т.10. - С.21-43.

Савчук Г. Консервативний напрямок в польській історичній думці 1914-1948 рр. // Nad Wisi№ i Dnieprem - Над Дніпром і Віслою. Україна і Польща в європейському вимірі - минуле і сучасність. Наукові праці викладачів та студентів Київського національного лінгвістичного університету та Університету Миколая Коперника в Торуні. Серія: Історія, Міжнародні системи і глобальний розвиток. - Київ-Торунь, 2003-2004. - №2-3. - С.112-118.