Характеристика проблем польського впливу на історію ранньомодерної України. Особливості умов Андрусівської угоди, укладеної в 1667 році між Польщею та Росією. Аналіз становища українського селянства у складі Польщі в першій половині XVIII столітті.
Аннотация к работе
Польський чинник у структуризації українського суспільства за ранньомодерного часу в дослідженнях Г.Нещадно визискуючи селян, магнати витрачали величезні гроші на будівництво палаців, утримання резиденцій, війська, на бали, прийоми, весілля, похорони, на подачки дрібній шляхті, дарунки монастирям, костьолам тощо. Селяни, польовий наділ яких досягав 10 га (півлану в Галичині, пів-волоки на Волині), відробляли чотири-пять днів панщини на тиждень; навіть ті, чий польовий наділ складав лише восьму частину лану, відробляли два два з половиною дні, а городники (ті, що не мали польової землі й удовольнилися городом) один-два дні на тиждень. На решті ж території цих воєводств та на Брацлавщині, де в першій третині XVIII ст. панщину ще не відробляли, бо там не було фільварків (власних поміщицьких господарств), починаючи з 40-х років вказаного століття розмір повинностей збільшився й почала застосовуватися невелика відробіткова рента, що в 1750 1760-х роках перетворилася тут на регулярну панщину в літні місяці[4,с,217]. Самі поміщики, звісно, цим не займалися й здавали пропінацію в корчемну оренду, що була підступним засобом пограбування не тільки додаткового, а й значної частини необхідного продукту праці селянина. Після відкупу за контрактом права на пропінацію (звичайно на три роки) орендар не тільки ставав господарем корчми, винокурні та млина, але й набував певної влади над селянами, що підпадали під так звану «орендарську юрисдикцію», за якою тільки орендар мав право виробляти і продавати в даному населеному пункті горілку, брагу, вишняки, ситити мед; усі селяни (навіть слободяни), надвірні козаки та священики мусили купувати алкогольні напої тільки у «свого» орендаря, а також молоти муку, дерти крупу тільки в орендованому ним млині; тільки йому місцеві мешканці повинні були продавати збіжжя, мед і віск.
Список литературы
1.Сокирська В.В. Історик Григорій Юхимович Храбан: життєвий шлях та наукова спадщина: монографія. Умань: ПП Жовтий. 2009. 226 с.: Бібліогр.: с. 173 -223.
2.Державний архів Черкаської області. Ф. Р-5624. On. 1. Од. зб. 79. 66 арк.
3.Там само. Од. зб. 1. 91 арк.
4.Там само. On. 1. Од. зб. 2. 300 арк.
5.Там само. On. 1. Од. зб. 3. 151 арк.
6 Там само. On. 1. Од. зб. 116. 125 арк.
7.Боровой С. Я. До хронології історії гайдамаччини / С. Я. Боровой // Український історичний журнал. 1968. № 9. С. 117.
8.Недюха М.П. Україна в контексті соціології ризику // Українознавство. -2004. № 3 4. С.218 221.
9.Феномен нації. Основи життєдіяльності / За ред. Б.Попова. K., 1998. 317 с.
10.Феномен української культури. Методологічні засади / За ред. В.Шинкарука, Є.Бистрицького. K., 1996. 412 с.