Положення про обмін військовополоненими та інтернованими у попередніх проектах і остаточному варіанті українсько-німецького додаткового договору - Дипломная работа
Загальна характеристика українсько-німецької додаткової угоди до Брестського мирного договору від 9 лютого 1918 року, знайомство з положенням. Розгляд документів Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, аналіз особливостей.
Аннотация к работе
Українсько-німецький додатковий договір до Брестського мирного договору регламентував цілу низку важливих питань двосторонніх відносин між УНР і Німеччиною, у тому числі, встановлення консульських відносин, відновлення приватних прав, обмін військовополоненими та інтернованими, справу амністії, повернення торгівельних кораблів, які на початку війни перебували у портах ворожої сторони тощо. Зокрема, необхідним етапом джерелознавчої критики міжнародних договорів визначено дослідження тексту їхніх проектів[11,с.284]. їх вивчення дає змогу не тільки всебічно проаналізувати зміст угод, але й встановити деталі перебігу переговорів між сторонами, зясувати подробиці обговорення окремих розділів і статей. Редакції цього розділу у проектах і остаточному варіанті документу мають окремі відмінності. Отже, на сьогодні проблема визначення джерелознавчої цінності проектів розділу українсько-німецької додаткової угоди до Брестського мирного договору від 9 лютого 1918р. щодо обміну військовополоненими і інтернованими є невисвітленою у науковій літературі, що й обумовлює актуальність обраної теми дослідження. Крім напису на документі, на користь того, що його було створено у січні 1918р„ а не пізніше, під час роботи над текстом Брестського мирного договору, яка розпочалася на початку лютого 1918р., свідчить один з його пунктів, згідно якого «Німеччина визнає Українську Народну Республіку самостійною державою» («Deutschland erkennt die Ukrainische Volksrepublik als selbstandiges Staatswesen ап»)[8,арк.8].
Список литературы
український німецький угода
1. Берестейський мир (з нагоди 10-х роковин): спомини та матеріали / [зладив І.Кедрин]. Львов: Червонка калина, 1928. 319с.
2. Дмитрієв А.І. Міжнародне гуманітарне право: основні концепції / Дмитрієв A.I. К.: «Логос», «Фахівець», 1999. 120с.
3.Історичне джерелознавство: підручник / [Калакура Я.С., Войцехівська І.Н., Павленко С. Ф. та ін.] K : Либідь, 2002. 488с.
4. Источниковедение истории СССР: учебник для ист. спец. унтов и пед. ин-тов. Изд. 2-е, доп. / [ред. И.Д.Ковальченко]. - М. : Высшая школа, 1981.-496с.
5. Источниковедение истории СССР XIX начала XX в.: учеб. пособие для ист. фак. / [ред. И.А.Федосова]. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1970. 469с.
6. Макарчук С. Писемні джерела з історії України / Макарчук С. Львів: Світ, 1999. -352с.
7. Миронова И.А. Основные источники по истории внешней политики России конца XIX начала XX века / Миронова И.А. // Археографический ежегодник за 1965 год. М.: Наука, 1966. С,122-138.
8. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі ЦДАВО України). Ф.2592. Оп. 1. Спр.70.
9. Там само. Спр.88.
10. Там само. Спр. 96.
11. Черноморский М.Н. Источниковедение истории СССР. Советский период / Черноморский М.Н. М.: Высшая школа, 1976. 324с.