Визначення понять полеміки, дискусії, диспуту. Характеристика найбільш ефективних полемічних прийомів. Особливості втілення полемічного тексту в ток-шоу і друкованих ЗМІ. Конкретизація форм аргументації та аргументативних помилок в полемічних публікаціях.
Аннотация к работе
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ОСНОВІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОЛЕМІКУ 1.1 ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ПОЛЕМІКИ, ПОЛЕМІЧНІ ПРИЙОМИ 1.2 ОСОБЛИВОСТІ ІСНУВАННЯ ПОЛЕМІЧНИХ ТЕКСТІВ В СУЧАСНОМУ МЕДІА ПРОСТОРІ 1.3 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І РОЗДІЛ ІІ. Актуальність теми, яка була обрана мною для написання курсової роботи підтверджується тим, що на сьогоднішній день склалася така ситуація, що значна частина нашого суспільства нарешті усвідомила і прийшла до висновку, що лише невелика кількість суджень, висловів та переконань на соціальні, політичні, економічні теми, та про світ взагалі - є апріорі правдиві і не вимагають обґрунтувань та доказів. Але левова частка всіх наших суджень має на меті активну розумову діяльність, що повинна проходити в режимі активної полеміки, суперечки, дискусії. Сьогодні, коли полеміка охоплює в ЗМІ все більші аудиторні групи, коли вся історія розвитку засобів масової інформації довела ефективність полемічних текстів, безсумнівно важливо визначити характер, особливості таких матеріалів та їх місце в потоці медійних повідомлень. Мета курсової роботи - полягає у прагненні виявити і проаналізувати особливе місце полемічних текстів у пресі, розглянувши їх специфічні характеристики. Джерелом слугували українські друковані періодичні видання - журнал, «Журнал культурного спротиву «ШО»» «АРТ-ЮКРЕЙН», «Тиждень», та ток-шоу «Шустер live», «Большая политика с Евгением Киселевым», «After live», «Школа злословия», «Пусть говорят», переважно обмежені часовими рамками 2008-20011 рр., з орієнтацією на охоплення видань різної тематики. Polemikos - войовничий, ворожий) - це словесне змагання з метою довести істинність власної точки зору і неспроможність позиції опонента. Останнім часом все частіше в цьому випадку якісь «оперативні» функції організатора «суперечки за правилами», «третейського судді», «порушника спокою» і т.д. бере на себе журналіст-модератор (як приклад можна привести програми Савіка Шустера, Андрія Малахова, Володимира Познера, Юлії Меньшової, Валерія Комісарова та інших) Полеміка буває сфокусованою (ведеться в рамках певного предмета обговорення) або розсіяною, тобто час від часу переходить на нові предмети.