Поліваріантний підхід конструювання історичного процесу - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі філософських наук Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, Андрєєва Тетяна Олександрівна, завідувач кафедри філософії Донецького національного університету. Захист дисертації відбудеться «19» листопада 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.11.051.06 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83 001, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83 001, м.Для України, яка переживає радикальні соціальні трансформації, і прагне увійти як повноправний субєкт у європейський економіко-політичний, культурний простір, проблема конструювання історичного процесу є особливо актуальною. Таке дослідження можливе в контексті філософії історії, яка здійснює аналіз сутності сучасної історичної і соціокультурної ситуації, дає відповіді на питання про зміст, мету і свободу людського буття, обґрунтовує саму можливість аналізу людини в контексті специфіки сучасної епохи, намагається виявити закономірності історичних фактів у емпіричному різноманітті. Це актуалізує проблему соціально-філософського обґрунтування методології вивчення історії. Зокрема, одним із перших висловлює припущення про варіативність, безперервного за сутністю, історичного процесу Аристотель (указав на проблему "умовного способу в історії"). Гердер, якого цілком заслужено вважають творцем принципу історизму.У вступі обґрунтовується актуальність теми, аналізується ступінь її наукової розробки, формулюється мета та завдання дослідження, визначаються обєкт і предмет, методологічні засади, формулюються положення наукової новизни, теоретичне і практичне значення дисертації, подаються дані про апробацію результатів дослідження. Дослідницька стратегія автора полягає у тому, щоб, використовуючи ці моделі, представити поліваріантний підхід конструювання історії і показати, як він буде працювати на вирішення актуальних проблем, що постають перед сучасним людством. З другого десятиліття ХХ ст. проблема конструювання історичного процесу вирішувалась представниками аналітичної філософії історії в термінах теорії підведення, теорії дії (П. На думку дисертанта, цікаві ідеї в контексті логіки даного дослідження містяться у моделях пояснення історії, автори котрих відмовляються від детермінізму як методу пізнання: індуктивно-імовірної моделі К. Дисертант звертає особливу увагу на те, що неправомірно вивчати історію тільки через індивідуальні інтенції і свідомість людини, необхідно ввести методологічний постулат додатковості (комплементарності), відповідно до якого історія пояснюється не тільки через людські вчинки, але й через зовнішню ситуацію.«Контрфактичне моделювання історичного процесу» у контексті дискусії про наявність або відсутність «умовного способу в історії» досліджується можливість контрфактичної концепції конструювання історії в постнекласичній філософії. Довгі роки радянські історики-професіонали доводили, що історія не терпить умовного способу. Він висунув концепцію, у якій: 1) визнається наявність поліваріантності; 2) установлюється, що її вивчення повинно проводитися в межах філософії історії; 3) даються науково обґрунтовані критерії, за допомогою яких можна конструювати потенційні варіанти («реальності», «логічності», «порівнянності сценаріїв», «оптимальності»). Аналітична філософія історії пропонує синхронну характеристику історичної реальності, а деконструктивістсько-постструктуралістська філософія історії - діахроний аналіз історичного і виступає як лінгвістична підсистема епістемологічної системи філософії історії. Семантичне конструювання реальності в історичних наративах виявило себе в тому, що: 1) деконструктивістська і постструктуралістська інтерпретація історії, що супроводжується абсолютизацією лінгвістичної концепції історичного наративу, риторичного і референціального модусів його тексту, впливає на філософсько-історичну рефлексію сучасних літературних теорій; 2) наративна філософія історії не відповідає позитивістському прагненню до емпіричної точності і незацікавленості, а це відкриває доступ для можливого перекручування конструювання минулого; 3) розгляд історії «новою» філософією історії здійснюється як інтерпретативна діяльність мислення з визначення і примноження змістів тексту історичного наративу; обєктом «нової» філософії історії виступає текст історичного наративу як особлива знакова система і значеннєва реальність.Сама історія в цей період розглядалася як розумний, закономірний, лінійний і прогресивний процес.